Підготувала Олеся Найдюк ■ ПОДІЇ ■ №16, 2017-04-16
Дерево життя
Це один з основних символів в українській традиції писанкарства. Він може означати також дерево роду, де кожна квітка чи гілка символізували певного родича, а весь малюнок модель світу і людини, родове дерево. Зображення дерева життя в різних куточках України може відрізнятися – це й троїста гілочка, і квітка з листям, і квітуча гілка у вазоні тощо.
Дерево життя, як космічне дерево, було символом стрижня, що з’єднує землю і небо, символом безперервного відродження природи і відновлення життя, емблемою невичерпної життєвої сили, гармонії, безсмертя.
Берегиня
Берегиня (Оберега, Велика Богиня) була зображувана у вигляді жінки з піднятими вгору руками. Це жіночий символ як уособлення берегині домашнього вогнища, захисниці від напастей і повелительки людських доль.
Берегиню вважали володаркою не тільки неба, але і всієї природи, господинею небесних вод, від якої залежала родючість. Люди малювали її зображення на стінах оселі, вишивали, ліпили з глини. Дерево життя і Берегиня – ці символи часто замінюють одне одного. У зв’язку з цим на ногах жіночих статуеток розміщували знак землі. Ноги богині – це немовби коріння дерева, що знаходиться в землі. Берегиню зображували також змієногою, оскільки земля – місце проживання Змія. Відповідно, верхня частина дерева асоціювалася з головою богині.
З часом Берегиня, яка уособлювала Велику Матір Світу, трансформувалась у тризуб або християнізований образ Богородиці, яка молиться, – Матір Христа, зберігши всі якості Вселенської Матері.
Кривульки
Кривульки уособлюють культ води. Інші назви – «меандр», «безкінечник». Власне хвиляста лінія – символ безкінечності. Безкінечник є обов’язковим знаком на писанці, люди в давнину вірили, що відсутність цього знаку на писанці – це знак нещастя. Саме з цього знаку багато писанкарів розпочинали свою працю. Писанку з безкінечником клали зокрема під вулик, щоб добре роїлися бджоли.
Грабельки
Символічні знаки у вигляді трикутників із гребінчиками, що нагадують «грабельки», символізували хмари і дощ. Дощ, у свою чергу, пов’язувався з божественним сім’ям, яке було символом родючості. Наші предки вірили, що саме боги посилають посуху, або зливу руйнівної сили. Вважали, що й дощ має божественне походження і є символом чистоти, а тому ритуали очищення проводилися саме для того, щоб викликати дощ.
Грабельки були символом не лише верхньої води, що пролилася з небес, але й нижньої – води, яка вийшла з землі.
У Старому Завіті дощ був прообразом обіцяного Спасителя; у Новому Завіті – символом ласки і благої вісті, науки святого Євангелія.
Дуб
Дуб вважали деревом ледь не священним, слов’яни-язичники дубові гаї називали житлом богів, тому забороняли їх вирубувати. Дубам у жертву приносили биків, кабанів, півнів, хліб тощо. Дуб вважали також притулком божого грому, оскільки в нього легко потрапляла блискавка. Дуб символізував силу богів природи, вважали його емблемою богів неба і родючості. Дуб означав і чоловічу силу, був уособленням стійкості, гордості, міцності, честі, вірності, довголіття та здоров’я. Його вшановували як дерево життя і світової осі. За давніми леґендами, у вирії, обителі богів і душ, росло першодерево світу – прадуб з молодильними яблуками безсмертя.
Коли в домі народжувався хлопчик, на його честь саджали дуб і купали дитину в настої з дубового листя.
