Роман Кабачій ■ УКРАЇНА ■ 2009-11-12
{mosimage}
До епідемії грипу в Україні представники влади підійшли інструментально: люди все одно вмиратимуть, тож головне – не втратити можливості прорекламувати себе, улюбленого.
Зчасів ще пізньорадянської програми економічного розвитку “500 днів” в Україні та в Росії зберігся жарт: “Усі думали, що зима через 500 днів прийде, а вона взяла та як бабахнула одразу після осені!” Словом, за тим, якими темпами вірус каліфорнійського (свинячого) грипу розповсюдився в Україні, та яка кількість людей потрапила в його, нерідко смертельні, лабети, напрошується висновок: скільки б у світі не кричали про загрозу пандемії, для українців вона залишалася “казкою дідуся Панаса”. Поки не постукала в наш дім.
Заради справедливості варто зазначити, що нехлюйство української влади прямо пов’язане з аналогічною поведінкою громадян, які цю владу обирають. Кількість жертв грипу (до 5 листопада вона досягла 96 осіб), могла би бути меншою, якби зазвичай безпечні українці реаґували на захворювання вчасно і не зверталися до лікарів уже в передсмертному стані. Втім, до обов’язків кожної влади, де б вона не урядувала – у Зімбабве, Бразилії, чи в Україні, належить також роз’яснювальна робота з приводу небезпечних захворювань, інфекцій, епідемій, причому провадитись ця робота повинна не час від часу, а планомірно, послідовно і результативно. Останнє, однак, не про українських посадовців. Вони зайняті передвиборчим процесом, а грип їм у цьому якнайкраще став у пригоді.
З приводу швидкого розповсюдження епідемії Україною блукала маса чуток – від ствердження, що ця зараза спрямована передусім проти “найбільш свідомих” західних українців, щоб їх викосити перед виборами, до припущень, що ніякий це не грип і не пневмонія, а чистої води “легенева чума”. Щодо останнього, факт залишається фактом: визначати, на яку саме модифікацію грипу захворіло півмільйона українців, не було на чому, бо бракує обладнання. Особливо це стосується перших жертв, які померли в лікарнях Тернополя, Дрогобича, Моршина. Вже пізніше, аж 30 жовтня, Юлія Тимошенко заявила, що в області будуть відправлені… 17 лабораторій; 2 листопада про те, що ще кілька лабораторій буде прислано в Україну, заявили поляки. Про те, чим лікувати гриппневмонію, можна чи не можна робити звичайні антигрипові щеплення під час епідемії, велася дискусія ще довше. У прямому ефірі на каналі “Україна” 22 жовтня представниця міністерства охорони здоров’я закликала населення щепитися “хоч від чогось”, а одночасно відома всім на пострадянському терені польська акторка Барбара Брильська відверто призналася, що навіть маску не носитиме, оскільки це неестетично.
“Хто розпочав епідемію?”, “Кому вигідний грип?”, – такі та подібні запитання сипалися в українських мас медіа. Немовби й не існує світова пандемія, а моровиця в Україні справді є “витівкою москалів”, чи інших недоброзичливців. Про те, що система охорони здоров’я потребує не окремих вливань на кшталт “Лікарень майбутнього”, а ґлобальної реформи, переведення на страхову медицину на зразок польської, говорять одиниці, серед них філософ Тарас Возняк та відомий дисидент Семен Глузман. Їхній голос навряд чи буде почутим, оскільки політики граються в улюблену гру під кодовою назвою “Клуб за інтересами “Обіср… ближнього свого””.
Першим свої звинувачення щодо вигідності епідемії особисто для Ю. Тимошенко висунув її основний супротивник на президентських виборах Віктор Янукович. Буцімто масові захворювання та летальні випадки відведуть увагу суспільства від сексскандалу навколо дитячого табору “Артек”, до якого активно силами тієї ж таки Партії реґіонів Януковича “залучалися” депутати від БЮТ Віктор Уколов і Сергій Терьохін. Ніде правди діти, секс-скандал таки відійшов на другий план, але більшість спостерігачів та аналітиків зійшлися на переконанні, що відношення БЮТ-у до скандалу шите білими нитками і притягнене “реґіоналами” за вуха. А щоб імпортувати з за кордону та розповсюдити по всій Галичині свинячий грип, треба мати неабиякі можливості. Не втримався від критики БЮТ і голова Верховної Ради Володимир Литвин, ще один претендент на крісло президента. Зі свого спікерського місця 4 листопада на всю країну Литвин заявив: “Ви (“бютівці” – ред.) організували епідемію грипу, щоб не нести відповідальності за те, що не опалюються будинки, школи, виші, дитячі заклади”, – і тут же “пригрозив”: “Будете працювати самі зі своїм урядом”. Про те, що його Народна партія далі входить у правлячу коаліцію і тим самим забезпечує йому місце спікера, Литвин обачно не згадав. Найбільшим звинуваченням, яке впало наразі на Тимошенко, є організація нею 24 жовтня висунення себе в президенти на київському Майдані, що нібито призвело до перемішання людей з різних реґіонів та відповідного поширення епідемії. У цьому звинуваченні одностайні два Віктори – Янукович і Ющенко.
У свою чергу, із середовища БЮТ було запущено “качки” про те, що епідемію грипу організував Олег Тягнибок за домовленістю з В. Януковичем, – обидва є безпосередніми противниками прем’єра в західному реґіоні… Чорний піар у гриповій кампанії перемежовується з білим: рамки популізму та саморекламування розширилися катастрофічно. Чого варта лише акція спільного зустрічання в ніч на 2 листопада літака із швейцарським препаратом “Таміфлю”, до якої долучилися прем’єр міністр Ю. Тимошенко, голова президентського секретаріату Віра Ульянченко та міністр закордонних справ Петро Порошенко. Фотографії посадовців у масках стали трендом останніх українських новин, – навіть коли це внутрішнє засідання київського мера Леоніда Черновецького в колі своїх найближчих заступників. Останній, до речі, “прославився” під час епідемії кардинальними популістськими пропозиціями: перекрити в’їзди виїзди з Києва та не допускати до столиці потяги із західних, найбільш уражених вірусом, областей.
А де ж грип? – запитає читач. Дякувати Богу, у межах популізму вміщаються й такі акції, як безоплатне роздавання антигрипових масок від імені того чи іншого політика чи партії. Першими довести, що “вона працює”, взялися представники Блоку Тимошенко, які розпочали таку роздачу в одному з епіцентрів епідемії – в Івано-Франківську. Проте, чи інші ініціативи прем’єр міністра (як створення державних аптек, або ж тотальний контроль за аптеками-спекулянтами) знайдуть своє місце в реальності, сказати важко. Так чи інакше, Ю. Тимошенко і сфотографувалася в масці, і їздила в західні реґіони, і матеріальний запас марлевих пов’язок, що зберігалися в складах на випадок ядерної катастрофи, розблокувала, словом – “працює”. Іншої думки, як останнім часом повелося, дотримується президент Ющенко, – підконтрольна йому Служба безпеки донесла, що про епідемію, мовляв, було відомо ще на початку жовтня, а така-сяка Тимошенко… І так по колу.
Хто реально працює в українському політикумі, не відомо. Працюють лікарі, серед яких тільки на Прикарпатті заразилося грипом 600 осіб. Працюють аптекарі, котрі змушені витримувати шалений наплив хворих та потенційно хворих і відповідати за брак ліків, масок, бинтів, вати тощо. Усі разом моляться, аби ця напасть чимшвидше пішла з України, хоч коли це станеться, не може спрогнозувати ніхто. Політикам грип, вочевидь, уже так само набрид, оскільки усі, хто міг, уже використали його наявність і за білим, і за чорним сценарієм. Залишилося ще застосувати рештки епідемії в судових тяганинах, але ця технологія буде запущена вже ближче до січневих виборів, щоб оновити суспільну пам’ять. Тим, хто доживе.
Захворювання на грип та ГРЗ
(контрольні міста)
За даними Міністерства охорони здоров’я України
ЗАХВОРІЛО ВСЬОГО
з 12.10 по 18.10 44177
з 19.10 по 25.10 48909
з 26.10 по 01.11 73850
з 02.11 по 08.11 145424
“Наше слово” №46, 15 листопада 2009 року {moscomment}
