Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №28, 2009-07-18
Ювілей 40-річчя української школи в Ґурові-Ілавецькому перш за все показав значення цієї установи в житті української громади та реґіону загалом. Поряд з основними функціями, такими, як навчання молоді та розвиток української ідентичності, ліцей успішно виконує також роль помосту між сучасною об’єднаною Європою та Україною. Саме тут було підписано під час святкувань договір про партнерство Бартошицького повіту та Коломийського району, що відкриває стежку для широких зв’язків між людьми, освітніми та культурними установами і місцевою владою обох реґіонів.
Про значення школи говорилося під час конференції “Підтримка національної ідентичності на Вармії та Мазурах в останньому 40-літті”. Професор Вармінсько- Мазурського університету Марко Мельник, говорячи про українців у реґіоні, відзначав, що нині на розвиток національної ідентичності щораз менше впливає сім’я, а цю прогалину заповнює саме українська школа та церковне життя. Не без значення, на думку професора, є зв’язок з рідними землями чи Україною, однак усе найважливіше відбувається в місці постійного проживання: “Тотожність не є чимось даним раз і назавжди, вона може з’являтися та пропадати. Тому треба постійно розвивати здібності, які дозволяють вільно функціонувати у своїй культурі, а важливе знаряддя для цього становить саме ця школа”, – говорив М. Мельник. Доктор Католицького університету в Люблині, а тепер науковий працівник в Україні Олександра Козанкевич зосередилася на сім’ї, історії та мові, тобто чинниках, які дозволяють відповісти на запитання про те, ким я є. Багато українців у Польщі мають проблему з відповідним оволодінням українською мовою, однак О. Козанкевич відзначала, що коли вкласти трохи праці, то це можна поміняти, а крім цього, не завжди треба говорити літературною мовою, бо українською можна також “гадати” чи “бесідувати”. Головне, щоб користуватися тою мовою, якою записаний код нашої тотожності.
Офіційну частину ювілею відкрили виконанням державних та шкільного гімнів, вступне слово виголосив директор Мирослав Олійник, після чого почався віночок побажань, авторами яких були віце-міністр національної освіти Кшиштоф Становський (його промова звучала українською), голова комісії національних та етнічних меншин Марек Аст, почесний директор школи та депутат Мирон Сич, перша вчителька українських класів в Ґурові-Ілавецькому Ольга Щерба, представники воєвідської влади та Посольства України в Польщі, голова Об’єднання українців у Польщі Петро Тима та інші. Вітальні листи надіслали, зокрема, митрополит Іван Мартиняк, владика Володимир Ющак, посол України Олександр Моцик, міністр внутрішніх справ і адміністрації, відповідальний за справи меншин Томаш Семоняк. Численній групі вчителів та опікунів ансамблю “Думка” присвоєно звання Заслуженого вчителя України, а маршалок воєвідства Яцек Протас надав школі та “Думці” з нагоди ювілею грошові нагороди (разом 75 тис. злотих) і повідомив про виділення в цьогорічному бюджеті коштів на інвестиційні проекти в шкільному комплексі: “Ця школа – це не лише стіни та парти. Це символ того, як успішно могли укласти між собою взаємини представники різних націй”, – говорив маршалок. У подібному дусі звучали й побажання інших офіційних гостей.
Після зустрічі у великому спортивному залі звучали спогади учнів та їхніх вихователів у класах, можна було подивитися виставку фотографій з минулого, побачити, як 40 років української школи описували засоби масової інформації, придбати видані школою ювілейні матеріали, серед яких була багато ілюстрована монографія “Наша школа”, календарі “Думки” та інші. Коли знову почав заповнюватися шкільний спортивний зал, куди прийшли на забаву випускники, то кілька десятків метрів обіч відкривався новий реґіональний фестиваль “Коломия 2009”. “ДримбаДаДзиґа”, “Коралі”, “Пан Пупець”, “Оратанія”, “Інший день”, “The Ukrainian Folk”, “Беркут” не вичерпують списку усіх виконавців, у творчості яких кожен міг знайти щось для себе. Зрозуміло, що ювілей школи став доброю нагодою для старту нового заходу, однак трохи шкода, що випускники мусили вибирати між забавою та власне “Коломиєю”. Відомо, що шикується чергова едиція, тому всі, хто не встиг надихатися карнавальним “коломийським” повітрям, зможе цю втрату відпрацювати через рік.
*
У дні ювілейних святкувань у місцевих пунктах з пресою можна було придбати повітовий тижневик “Ґонець Бартошицький”, де теперішній вчитель і колишній директор українського ліцею Юрій Нецьо говорить, що в школі було і є більше політики, ніж дидактики. Хоча б з огляду на дату появи матеріалу і дещо раніше присвоєння цією газетою Ю. Нецьові звання “Людини повіту” постає питання, скільки в цьому матеріалі справжньої критики, а скільки… власне чистої політики, у зв’язку з якою 27 червня увечері дехто не міг зустрітися зі своїм класним керівником та цікавим вчителем – провідником по таємницях історії. З іншого боку, поки що школа випустила лише одного депутата – це мабуть трохи замало, як на політичну кузню.
Ювілей минув, а українська школа в Ґурові-Ілавецькому знов загомонить у вересні, коли сюди повернуться теперішні та прийдуть нові учні. Скільки ще працюватиме цей механізм, цінний для українського буття в Польщі, а особливо на Вармії та Мазурах, залежить тільки від нас. Варто також пам’ятати, що школа – діло, започатковане Теофілем та Ольгою Щербами в часи, коли люди ще боялися рідного навчання, така сама, як і наша ідентичність – ніхто не дав її навік…
“Наше слово” №28, 18 липня 2009 року
