Андрій АНІЩЕНКО всім своїм життям пов’язаний з Харковом. Там починав футбольну кар’єру, там навчався, виріс, там грав за команди різного рівня. Але справжню славу йому принесли роки на Дніпропетровщині, у Кривому Розі.

Андрій Анатолійович АНІЩЕНКО народився 16 квітня 1975 р. в Харкові. Захисник.
Вихованець місцевого футболу, Аніщенко професійну кар’єру розпочав у рідному місті. Практично із зародженням чемпіонату незалежної України, навесні сезону 1992/1993, гравець почав виступати за команду “Олімпік” (Харків), яка тоді знаходилася в перехідній лізі чемпіонату України (нижче другої ліги), паралельно навчаючись у Харківській державній академії фізичної культури.

Харківська команда не змогла втриматися навіть у перехідній лізі і понизилася до рівня аматорів, проте для самого футболіста в кар’єрі почалося сходження угору. Спочатку він потрапив до херсонської “Таврії”, яка в сезоні 1993/1994 грала у другій професійній лізі, потім повноцінний сезон (1995/1996) провів в “Артанії” (Очаків), яка виступала теж у другій лізі. Саме з Очакова Аніщенко отримав можливість потрапити до найвищої ліги чемпіонату Росії, а саме до самарських “Крильєв Совєтов”. Проте, побувши там лише рік, Андрій Анатолійович повернувся до рідного Харкова.
Там Аніщенко спробував свої сили на місцевому рівні – спочатку в харківському “Металісті”, потім в ФК “Кристал” (Пархомівка, Харківської області). Проте після елітної самарської команди рівень колективів Харківщини був на кілька порядків нижче: “Металіст” ледве вів боротьбу за виживання в першій лізі, а “Кристал” – і поготів у чемпіонаті України серед аматорів.
Справжнє друге дихання до футболіста прийшло, коли його в 1998 р. покликав до “Кривбасу”, який виступав тоді в найвищій лізі чемпіонату України, тренерський штаб на чолі з відомим вітчизняним фахівцем Олегом Тараном.
Там Андрій Анатолійович відразу ж став гравцем основи, допомігши команді за підсумками сезону 1997/1998 закріпитися в середині турнірної таблиці на 8-му місці, а Кубку України дійти аж до півфіналу.
Далі краще: захисник лише з однією заміною відіграв за сезон 1998/1999 27 матчів, а його “Кривбас” уперше у своїй історії завоював бронзові медалі чемпіонату України та здобув право виступати в Кубку УЄФА. То були часи, коли під криворіжцями тріщали запорізький та маріупольський “Металурги” (4:0 та 3:1 відповідно), коли підопічні Тарана на рівних грали з “Динамо” (0:0) та перегравали “Шахтар” (1:0) та “Дніпро” (2:1). Сам же Аніщенко – мало того, що провів найуспішніший на той час сезон “Кривбасу” з капітанською пов’язкою – так ще й потрапив до списку 33 найкращих футболістів України (позиція – центральний захисник – №3).
Новий сезон, 1999/2000, став і для “Кривбасу”, і для захисника ще кращим, аніж попередній: команда знову, вдруге поспіль здобула бронзові медалі чемпіонату України й завоювала право виступати в Кубку УЄФА, а окрім того дійшла до фіналу Кубку України (найвище до сьогодні досягнення “Кривбасу”). Як і минулого сезону, футболіст більшу частину матчів провів у основі, однак уже без капітанської пов’язки.
Окремо згадаємо виступ криворіжців у Кубку УЄФА, де Аніщенко відіграв усі чотири матчі повністю. Спочатку підопічні Тарана переграли всуху із загальним рахунком 5:0 срібного призера чемпіонату Азербайджану “Шамкір”, однак уже в першому раунді Кубку УЄФА поступилися із загальним рахунком 2:6 володарю Кубку Італії – “Пармі”. Компанію – Буффон, Тюрам, Каннаваро, Ді Вайо – наші хлопці переграти не змогли.
Від 2000 р. в команді почався спад. В Кубку УЄФА, де всі два матчі відіграв і Аніщенко, криворіжці вилетіли з першого ж раунду від володаря Кубку Франції “Нанта” із загальним рахунком 0:6. Невдалий же старт у внутрішньому чемпіонаті призвів до відставки Тарана. Команду прийняв Геннадій Литовченко, який за інерцією ще довіряв гравцеві, однак усе більше захисник опинявся в резервній команді “Кривбас-2”. Після тріумфів Тарана колектив ледве зберіг прописку в елітному дивізіоні, посівши аж 11-те місце з 14. Утім, футболіст не запанікував і ще два сезони виступав за “Кривбас” під керівництвом Литовченка. І хоча чіплятися за основу гравцеві, як і раніше, удавалося, усе ж це були вже не реґулярні виступи, до того ж команда за ці два роки вище дев’ятого місця не піднялася. По завершенню сезону 2002/2003 Аніщенко прийняв рішення залишити Кривий Ріг і більше в найвищій лізі ніколи не грав.
Після найвищої ліги Андрій Анатолійович повернувся до рідного Харкова, де потрапив до місцевого “Арсеналу”, який тоді виступав у першій українській лізі. Там за півтора року гравець допоміг арсенальцям вибороти в сезоні 2004/2005 путівку до найвищої ліги, однак сам з командою до елітного дивізіону не потрапив, незадовго до цього перейшовши до ще однієї харківської команди “Геліос”, яка саме завершувала боротьбу за вихід до першої ліги. Тобто, фактично гравець у ній і залишився. Із “Геліосом” Аніщенко відпрацював на совість повних три сезони, закріпивши харківську команду в міцних середняках першої ліги. А вже у 2008 р. ухвалив рішення “повісити бутси на цвях”.
Нині, завершивши кар’єру, Аніщенко став тренером. Зараз він є помічником головного тренера “Металіста” Мирона Маркевича і очолює молодіжну команду ФК “Металіст”.