Розмову провела Роксана Тхір ■ КУЛЬТУРА ■ №40, 2013-10-06
Інтерв’ю з членами панк-рокової групи з Ольштина Петром Гайдашем та Орестом Патрою
«Розплелася густа коса», – співали хлопці з гурту «Херсон» пісню на слова Тараса Шевченка. Цей та інші їхні твори в 2001–2005 роках лунали з багатьох українських сцен у Польщі: починаючи від шкільних заходів і реґіональних концертів, аж до загальнопольських фестивалів. На жаль, розплелася й доля «херсонців», а їхні стежки розійшлися після закінчення українського ліцею в Ґурові-Ілавецькому і завели учасників гурту в різні закутки Польщі. Минули роки, от і виявилося, що не вистачає їм чогось, а з серця рветься українська пісня, хоче вийти до людей. Із сентименту й любові до музики відроджується «Херсон» в оновленому складі: Петро Гайдаш (вокал) та Орест Патра (ударні) з давньої команди і нові гітаристи Михайло Ковик, Ігор Корнас та Антонін Варакса. Слід також згадати, що в гурті «Херсон» свою музичну кар’єру починав Мирослав «Миньо» Ортинський (сьогодні учасник групи «Еней»). Уперше після відновлення нові «херсонці» представлять нам свої музичні вміння вже незабаром – 18 жовтня ц.р. в ольштинському пабі Саrpenter Inn о 20:30 (вхід вільний).
Роксана ТХІР: Чому «Херсон» вирішив зібратися знову? Мабуть, це нелегке завдання в дорослому житті, у вас всіх є робота і, можливо, сім’я. Успіх – це суміш таланту і тяжкої праці. Чи знайдете ви для цього достатньо часу?
Петро ГАЙДАШ: Ми вирішили повернутися до спільної музичної творчості, тому що «Херсон» завжди був дуже важливою частиною нашого життя. Обставини так склались, що ми знову опинилися в одному місті, і завдяки цьому наша група може продовжувати свою діяльність. Професійна праця та сім’я вимагають багато часу, так само й участь у гурті, але ми намагаємося виконувати всі наші зобов’язання. Це нелегка справа, але талантові й щастю треба допомагати.
«Нащо мені тая слава», – співаєте в пісні «Одинокому з Ким», яка кілька разів займала перші місця в українськомовній музичній передачі Радіо Ольштин «Гаразд. Музика – безперестанку». Скажіть, будь ласка, як ви ставитеся до слави? Навіщо вам вона?
Орест ПАТРА: Слава і популярність – це приємні атрибути життя кожного музиканта чи артиста. Дуже приємно, коли люди слухають наші пісні, які приносять їм радість і хороші спогади з минулих років. Файно, коли цінують нашу працю, бо це стає для нас поштовхом до дальшої активності. До справжньої слави нам ще треба багато працювати. Жоден український гурт у Польщі не грає такої тяжкої музики, як ми. У нашому складі немає ні акордеоніста, ні клавішника, як у більшості гуртів, які грають на нашій естраді, і в цьому полягає наша унікальність. Водночас ми повинні докласти в 100 разів більше старань, ніж інші гурти, які грають легшу й приємнішу для загального сприйняття музику. Тому ми думаємо, що наша дорога до слави може бути трохи довшою.
Як з’явилася назва «Херсон»?
О. П.: Херсон – це портове місто в Україні, на Дніпрі. Ми вибирали назву, просто водячи пальцем по карті, шукаючи якогось цікавого слова, доля так вирішила, що ми натрапили на Херсон.
А звідки у вас взялися музичні зацікавлення?
П. Г.: Кожен з нас виніс любов до музики з рідної хати, а українська школа в Ґурові-Ілавецькому створила нам умови для розвитку нашої пристрасті та поглиблення музичного таланту. Нам надали можливість користуватися залою для репетицій та шкільним музичним обладнанням, що було дуже великою підтримкою, особливо коли ми робили перші кроки в музичній кар’єрі. За це все ми щиро вдячні до сьогодні.
Хто пише музику та слова до ваших пісень, звідки берете натхнення?
О. П.: Музику і слова найчастіше пише Петро Гайдаш. Дуже часто натхнення нам дарує українська культура та література, приміром, слова до пісні «Одинокому з Ким» ми запозичили з вірша Тараса Шевченка.
Напевно, для багатьох, хто навчався в ґурово-ілавецькому ліцеї разом з вами, ваші пісні навіюють гарні спогади – про юність, нові знайомства, першу любов, незабутні екскурсії в Україну. У моїй голові досі лунає ваша пісня: «Пощо ранком іти до школи, пощо ранком вставати», яка стала близькою багатьом учням. Чи «Херсон» збирається продовжувати свій первісний музичний стиль?
П. Г.: Так, звичайно. Хочемо грати музику в перевіреному стилі. Ми відродили більшість наших старих пісень, бо навіть з плином часу вони не постаріли: ані музично, ані змістовно. Ми вважаємо, що і сьогодні це хороші твори, які могли б зацікавити сучасних учнів ґуровської школи, незважаючи на те, що нас уже давно там немає. Ми б хотіли, щоб повернення «Херсону» стало нагодою повернутися у спогадах до часів ліцею для тих, хто був тоді з нами, та ознайомитися з нашою історією й музикою для нових слухачів.
Сьогодні в Польщі досить багато українських гуртів, тому конкуренція – велика. Чи збираєтеся використовувати популярність одного з засновників гурту «Херсон» – Мирослава «Миня» Ортинського, який досягнув вершин успіху з відомим гуртом «Еней»?
П. Г.: Незважаючи на плин часу, ми залишаємося друзями і підтримуємо «Миня» в розвитку його блискучої кар’єри. Це чудово, що після років тяжкої праці гурт «Еней» помітили, і він тепер тішиться заслуженою популярністю. «Еней» також відповідає нам взаємністю й підтримує наші старання. Але ми продовжуємо іти власним шляхом і не хочемо занадто використовувати їхньої допомоги.
О. П.: Успіх – це випадковість багатьох факторів. Ми повернулися в музику через багато років і надіємося, що наші давні шанувальники будуть нас підтримувати на цьому шляху. Наш найближчий концерт 18 жовтня в Ольштині буде нашим першим іспитом – побачимо, скільки сили і рок-н-ролу залишилося в нас.
Які цілі «Херсон» ставить собі на найближче майбутнє? Чого очікувати вашим слухачам?
О. П.: Спершу концерт в Ольштині, а пізніше подумаємо над виступом на «Українському молодіжному ярмарку» в Ґданську, тому що наша пригода з музикою має багато спільного з цим заходом. Після нашого відродження файно було б повернутися на сцену саме цього фестивалю, звідти ширше заявити про себе українській публіці. У майбутньому думаємо записати альбом з усіма старими та декількома новими творами. Однак поки що намагаємося іти вперед малими кроками, не хочемо робити нічого насилу. Чудово було б давати багато концертів, але це перспектива на наступне літо. Сподіваємося, що до того часу вже буде видно, чого ми варті.
