Андрій Вонторський ■ ПОДІЇ ■ 2008-06-11
{mosimage}
Черговий раз українська громада Щецина відзначала Дні української культури. Головним організатором свята була управа місцевого відділу ОУП, а точніше його голова Іван Сирник, якому допомагала Ольга Дуда – новий керівник Осередку української культури. Роботи було чимало, тому подякувати слід усім, хто подбав, щоб цей міні-фестиваль проходив на належному рівні та був відповідно висвітлений у мас-медіа. Організатори старалися укласти настільки різноманітну програму, щоб вона зацікавила людей різного віку й різних естетичних смаків. Як завжди, більшість подій відбувалася в Замку поморських князів.
У четвер, 29 травня відкрито дві виставки. На одній з них були представлені вишивки відомої української авторки Олександри Теліженко – доцент мистецтвознавства з Черкас, та її сім’ї. Проектами цієї вишивальниці користуються такі особи, як Катерина Ющенко та Юлія Тимошенко, Милла Йовович та Юрій Луценко.
Чудові мистецькі роботи – одяг, рушники, театральні костюми, захоплювали глядачів, грали всіма кольорами. Особливо важливим моментом стало вручення віце-президентові Щецина Т. Ярмолінському подарунка – це єдиний у світі такий рушник, де зображені тризуб та орел як символи українсько-польської дружби.
Під час відкриття виставки подарунок отримав також довголітній директор Замку поморських князів Еуґеніуш Кус, який завжди підтримував українську культуру й охоче співпрацював з організаторами ДУК.
На другій виставці, відкритій у сусідньому залі, можна було подивитися голограми українських ікон, візантійських і скіфських прикрас. Це перша така подія у Щецині, де показано голограми – творені за допомогою лазерного світла тривимірні зображення.
В офіційній частині виступали від імені України ґенеральний консул у Ґданську Олександр Медовніков, почесний консул України у Щецині Генрик Колодій, представник Посольства України у Варшаві Наталя Савіна.
Окрім згаданих виставок, у приміщеннях замку, на дворищі історичної будівлі можна було побачити вироби народного мистецтва, які привезли з собою з Луцька представники “Волинського сувеніру” – вишивані сорочки, блузки, рушники, картинки, кераміку, дерев’яні тарілки та багато іншого. Також гості з Волині подарували представникам влади міста й реґіону чудові зразки народного мистецтва.
Наступний день був присвячений музиці. Українці й поляки зустрілися ввечері у філармонії. Під час концерту виступили музиканти з України: скрипаль Назар Пилатюк і дириґент Сергій Бурко, які з оркестром Щецинської філармонії ім. М. Карловича виконали концерт для скрипки з оркестром саме цього композитора. Щоб у програмі не бракувало української музики і щоб вона водночас промовляла до польських слухачів, редставлено фраґменти “Польської сюїти” Бориса Лятошинського та “Карпатський концерт” Мирослава Скорика. Попри старання організаторів, зал тільки частково заповнився – зайнято трохи більше половини місць. Постає питання: чи треба витрачати гроші на заходи, до яких байдуже ставляться не лише поляки (у Польщі, як правило, українська музика ХХ століття просто невідома), але й самі українці? Відповідь може бути тільки одна – треба, саме з цього ж приводу. Коли ми не будемо пропаґувати нашу музику, то хто це за нас зробить?
Зате 31 травня на подвір’ї Замку поморських князів лунала зовсім інша музика. До Щецина приїхали з виступами три гурти: “Фліт” з Івано-Франківська, “Мандри” і “The Ukrainians”. Ці, так би мовити, рок-змагання тривали від 16.00 до 21.00 години, у спеку, під оплески біля тисячі захоплених слухачів. Кожна з груп представляла дещо інший вид сучасного музичного мистецтва – мабуть найбільш “молодіжним” був “Фліт”. “Мандри”, як завжди, представляли сплав народного, міського фольклору, дещо chansons, врешті рок-музики. Гості з Англії мали успіх як серед юної публіки, так і серед тих, хто пам’ятає їх ще з часів своєї молодості. Усі три гурти довго не сходили зі сцени – їх просили грати чергові пісні, на що музики радо погоджувалися. Біля сцени постійно танцювали молоді люди – учні, студенти і їхні старші колеґи, українці, поляки. Кількість танцюристів зростала і під кінець концерту їх було вже добрих кілька десятків. До речі, у відгуках про цю подію (напр., в інтернеті) відмічалося, що молоді українці не соромляться своєї традиції, ходять у народному одязі, прекрасно танцюють і можуть чудово бавитися без алкоголю, культурно й радісно.
В Осередку української культури 2 червня проходила дискусійна панель “Українці в Польщі після ІІ Світової війни”, на якій виступили проф. Богдан Гальчак (Зелена Гора), Аркадіуш Слабіґ (Слупськ), д-р Ярослав Сирник (ІНП Вроцлав), а вів панель д-р А. Вонторський. Наскільки подібні зустрічі потрібні, можна оцінити, коли взяти до уваги, що тривала вона повні 3 години, з яких майже половину зайняла дискусія між слухачами й науковцями. Останні пункти програми ДУК – це фільми Олександра Довженка, які демонструвалися протягом двох днів у кінотеатрі в замку, а також виступ 7 червня ансамблів “Lemkotower” і “Метелиця” на замковому дворищі.
Як оцінити ХІІ Дні української культури? Не було цього року театру, фольклорних ансамблів, оперних співаків. Однак вважаю, що ніхто не міг би сказати, що не мав нагоди зустрітися з українською культурою. Річ полягає в тому, щоб програма не повторювала механічно схеми з минулих років, а щоб мала приємні несподіванки для постійних відвідувачів. Цього року ними напевно були виставка робіт О. Теліженко та концерт “The Ukrainians”.
“Наше слово” №24, 15 травня 2008 року{moscomment}
