Андрій Божик ■ ПОДІЇ ■ №32, 2013-08-11

«Посередині Тенетиськ на сільському горбочку стояла гарна дерев’яна церква Святого Великомученика Дмитрія. Наші християни підняли її до неба в 1754 році. П’ять років пізніше, побіля святині станула дзвіниця з трьома дзвонами. Дзвонили вони щонеділі, у свята і будні. Кликали на молитву, на Службу Божу. Прощали тих, кого односельчани відводили в останню путь. Звіщали вони про нещастя, горе, пожежу, розлив вод Солокії. Остерігали перед небезпекою, голосили, коли треба спішити з порятунком. В пору грози дзвонили і потугою цього голосу розбивали, розганяли чорні хмари над селом», – так тенетищанин Іван Гук описував церкву в Тенетиськах у книжці «Село над Солокією».

Сьогодні храм Святого Димитрія, який до 1947 р. служив для понад 1400 українців, не існує. Пo однобанній, триярусній дерев’яній споруді залишився тільки кам’яний фундамент. Церква збереглась би до нині, якби не «християнське» рішення римо-католицького пароха з сусідньої Любичі-Королівської в кінці 40-х років. Після війни була постійна нестача будівельних матеріалів, a дах римо-католицького любицького приходства терміново їх потребував. Тож парох, у рамках «екуменізму», поклав на його вівтар «ориґінальну» жертву – бляху, що покривала церкву в Тенетиськах. Це було початком руїни. Незабаром після «ремонту», селяни з сусідніх сіл, отримавши зелене світло від свого пастиря, завершили його бляшаний «екуменізм» на дахах своїх будинків. Отак осквернений храм протягом десятиліть існував тільки в «симбіозі» з пишною рослинністю природи Розтoччя. Остаточна «смерть» церкві настала в 90-ті роки минулого століття.
Здавалося, що храм у Тенетиськах розділить долю багатьох закерзонських церков. Але цього не сталося. Завдяки фондові ім. Івана Гука храм у Тенетиськах відроджується. На місці зруйнованої церкви нащадки вихідців з цієї території планують побудувати новy святиню.
Отож 13 липня, суботньої днини, відбулося освячення наріжного каменя майбутньої каплиці. З участю колишніх жителів села, членiв фонду ім. І. Гука й українців – останніх могікан – з навколишніх сіл, на церковному майдані греко-католицький парох Гребенова о. Іван Тарапацький, о. Богдан Ситчик, парох Лідзбарка-Вармінського і Доброго Міста, відправили богослужіння. Отець І. Тарапацький у проповіді сказав: «1947 рiк розсіяв людей по цілому світі, але ця каплиця буде єднати їх, нас, і людей, які тут тепер проживають. Це великий знак любові. Часті розмови про ненависть пробуджують багато непотрібних емоцій, а ця каплиця буде знаком примирення і молитви до Господa Богa, який є нашим спільним Батьком». На церемонії були також присутні війт Любицької ґміни і парох pимо­католицької парафії з Любичі-Королівської. Саме ця парафія, нинішній юридичний господар прицерковної ділянки, є формальним будівельним інвестором і де-факто власником майбутнього храму.
Церква-каплиця, що воскресає, на жаль, не буде схожою на попередню, та й за розмірами буде значно меншою від ориґіналу з 1754 р. У її конструкції будуть поєднані елементи святині вісімнадцятого століття та нового храму. Будівельні роботи почалися навесні цього року. Тоді церковну територію звільнили від залишків зруйнованої святині й почистили її фундамент. На початку липня посеред нефу старого храму споруджено новий фундамент під каплицю. У серпні розпочнеться монтаж дерев’яної конструкції церкви, a завершити роботу планують у жовтні. Освячення храму, швидше за все, відбудеться наприкінці цього року. Беручи до уваги трагічну півстолітню історію церкви Святого Димитрія, надіємося, що каплиця в Тенетиськах нe потрапить у черговi «християнські» тенета. ■

Поділитися: