Зібрали І.Г. і П.Л. ■ ГРОМАДА ■ №12, 2014-03-23
Деякі передають 1%, інші приєднуються до публічної збірки, ще інші організовують заходи, на яких збираються кошти. Зокрема таким шляхом українці не лише в Польщі, але також в Україні та в Америці, приєднуються до відбудови Народного дому в Перемишлі. «Бо він просто для всіх», – вважають представники декількох організацій, які підтримують його відбудову.
Мирослав Іваник, член Об’єднання українців «Закерзоння» в Торонто
Минулого року ми організували добродійний бенкет на підтримку відбудови НД, під час якого зібрано 10 тис. доларів, які ми передали до Перемишля. Заклик підтримати відбудову НД озвучив Богдан Колач, який сам родом з Перемишля. І наша організація цю ідею підтримала й організувала цей бенкет.
Допомога у відбудові НД – це розуміння того, яке значення ця споруда має для української громади в Перемишлі та в усій Польщі, а також для всіх вихідців з Польщі. І тому на прохання підтримати відгукнулися не лише перемишляни, а й люди, які родом з Лемківщини, Холмщини, Ярославщини чи Любачівщини. Серед нас побутує символічне розуміння значення Народного дому, навіть не як будівлі, а як явища. З огляду на це, ми переконали деякі місцеві українські фінансові установи, навіть ті, які не мають нічого спільного з українцями з Польщі, допомогти у відбудові. І вони це підтримали. Вони просто розуміють, що це наша спільна українська справа.
Володимир Середа, голова Об’єднання товариств депортованих українців «Закерзоння»
Повернення Народного дому було для нас надзвичайно приємною і великою подією, тому що ми певною мірою зв’язані з Перемишлем, з надсянським краєм наших батьків і предків. НД – це символ, бо це осередок українського життя і його відродження на цій землі. Вражає історія будинку. На початку ХХ ст. в Перемишлі була потужна українська громада: Т. Кормош, Г. Цеглинський і багато інших, які вміло, щиро й жертовно провадили будову НД. Сьогодні він вимагає капітального ремонту. Те, що він опинився в руках ОУП, що його безпосереднім розпорядником є перемиський відділ ОУП, це велике досягнення. Але це величезна праця, яка тягарем лягла на плечі українців Перемишля, а збір громадських пожертв – це тяжка справа. «Надсяння» також вносить символічну лепту. Я звертаюся до всіх українців у світі: для української громади в Польщі відбудова НД в усій його величі і первісній красі це завдання чи не № 1. Я бажаю і успіху в цій справі, і щоб все було зроблене якісно. Не сумніваюся у прозорості цього процесу. Українська громада в Перемишлі – поважна, це серйозні люди. Є кому порадити, проконтролювати і допомогти. Щодо темпу роботи, то ми ніколи не будемо задоволені – нам хочеться, щоб усе було якомога швидше (сміх).
Василь Мусола, голова Тернопільського суспільно-культурного товариства «Надсяння»
Для нас є надзвичайно важливим, щоб Народний дім у Перемишлі існував і працював на повну потужність як осередок українства у Польщі. Тому я закликаю всіх членів нашого товариства до збору коштів, щоб допомогти відбудувати цей український дім. До ідеї відбудови й збирання коштів члени «Надсяння» підходять з повним розумінням. Для людей, які залишили тут своє майно, історичне минуле, для їхніх нащадків Нд – це ніби їхній будинок, їхня мала батьківщина. Треба сказати, що в нас громада активно відгукується на заклики про фінансову підтримку. Як тільки зберемо якусь суму грошей, то передаємо її саме на відбудову НД. Це будинок, до якого українці зможуть приїхати і згадати свою історію. Я маю надію, що тут будуть проводитися різні виставки, наприклад, історичні. Ми допоможемо історичними матеріалами. Це можуть бути старовинні фотографії чи спогади. Це буде надзвичайно важливе для людей, яких виселили на територію сучасної України. НД важливий не тільки для українців у Польщі. Це наша пам’ять. Пам’ять про наше споконвічне перебування на цих землях.
Олег Копильчак, член правління Фундації дослідження Лемківщини (ФДЛ) у Львові і Товариства «Лемківщина» у Львові
Я передавав гроші, які зібрали лемки, що проживають у Львові та Львівській області, на відновлення і розбудову НД у Перемишлі. Це гроші від Товариства «Лемківщина». Долучилася також ФДЛ. Я вважаю, що Народний дім стане сакральною будівлею, яка буде об’єднувати лемків, бойків, холмщаків, надсянців і всіх українців, які проживають на території Польщі і в Україні. Це має бути міст, який об’єднуватиме українців в Україні і Польщі принаймні до тих пір, поки Україна не ввійде у ЄС. Це досить потужна будівля. Для кожного українця вона має бути дорогою. До відбудови НД в нас ставляться надзвичайно позитивно. Взагалі багато нашої молоді долучається до відновлення українських цвинтарів і храмів на Лемківщині, Холмщині й Надсянні, а також – Народного дому. Він є нашим, і це найголовніше, бо українці до своїх святинь відносяться з любов’ю. Можна організувати в НД практику для молоді з України й молодих українців з Польщі. Це була б свого роду інтеґрація. Під час праці вони б здружилися. і це спілкування в майбутньому принесло б дуже позитивні результати.
Катерина Комар-Мацинська, член Головної управи Союзу української незалежної молоді
Щороку передаю на НД 1%. Хоч це й невелика сума, але копійка до копійки – і таким чином можна зібрати конкретні гроші. Моя родина живе в Перемишлі, отже я мала нагоду кілька разів побачити НД – від підвалу до останнього поверху. Лише тоді зрозуміла, скільки праці треба вкласти в будинок і який потенціал на майбутнє він має. Молодь, на мій погляд, не завжди розуміє такі далекосяжні перспективи, бо виїхавши до великих міст, молоді люди тільки там бачать свою перспективу на життя і діяльність. І буває, через глобальні тенденції, тобто централізацію життя у великих містах, наша молодь не бачить перспективи для такого будинку в Перемишлі. З іншого боку, треба зазначити, що саме там, де навчається молодь, є найбільша підтримка й активність щодо збору грошей, проте, напевно, це найсильніше помічалося в момент передачі НД.
Михайло Кайда, голова ланки ОУП в Ольштині
Розумію, що це спільна справа, бо десь цей центр української культури в Польщі таки мусить бути. Так склалося, що будинок є в Перемишлі, тож оскільки він уже наш, треба підтримувати його відбудову. Звичайно, кожного дня займатися цим будинком і використовувати його будуть перемишляни, проте, думаю, якщо хтось із нас, незалежно від того, звідки він: з півночі чи з півдня Польщі, хотітиме щось організувати в цьому будинку, то з цим проблеми не буде. Це ж Народний дім для всіх…
Можливо, хтось спитає, навіщо підтримувати? Ми в Ольштині теж маємо свою домівку, яку треба було б відремонтувати, але це не означає, що до таких справ, які торкаються всіх українців, ми повинні підходити байдуже. НД для нас – спільна справа на майбутнє, можливо, колись з його прибутків фінансуватиметься і наша діяльність там, де ми проживаємо.
Уляна Лайкіш, крайовий комендант Уладу пластунів юнаків і пластунок юначок
Коли пластуни організовують акції, то питання місця проведення заходу постає одним з перших. Тому вони добре розуміють, що для всієї української громади, як і для Пласту, потрібно мати свої домівки. Особливо там, де осередки української меншини є великими. Одним з таких осередків є Перемишль. Ситуація української громади в цьому місті є особливою, бо вона може вести свою діяльність у стінах домівки зі столітньою історією – НД. Більше того, в будинку, який був створений українською громадою саме з цією метою. Ці чинники спонукають пластунів підтримувати відбудову НД. Вони вже змогли безпосередньо познайомитися з ним, двічі провівши тут акцію «Віфлеємський вогонь миру» (2011 і 2012 р.) та взявши участь у нараді, яку присвячено майбутньому НД, що відбулася 2011 р. з ініціативи ОУП (представник Пласту – Анна Степан) і наступного року – в ІІ Конґресі українців у Польщі.
Одні з перших пластових гуртків виникли в Перемишлі лише через кілька років (1911–1912 рр.) після спорудження НД (1904 р.). Як патріоти, що працювали над своїм характером під кличем «Вірність Батьківщині», вони, напевно, не раз брали участь у подіях, які розгорталися в домі-центрі української громади.
Ярослав Гірний, голова Ради хору «Журавлі»
До ремонту хор користувався приміщенням у НД. Він для нас був добрим адміністративним пунктом, місцем для проведення репетицій, хорових таборів, на які з’їжджаються хористи з усієї Польщі, та навіть місцем для концертів чи запису платівок. Тому я особисто переказував 1% від податків на НД і приєднувався до публічної збірки грошей. Безперечно, це варто робити. Через ремонт нам нема де зберігати костюми, строї. Сподіваюся, що після ремонту для нас там знайдеться місце, і для хору цей будинок буде таким же значущим, як і дотепер.
Наш хор розрахований і на старше, і на молодше покоління, так само, сподіваюсь, і НД стане домом для кожного. На мою думку, він буде місцем майбутнього розвитку якихось спільних польсько-українських проектів чи діяльності українських і польських неурядових організацій, адже він стоїть на прикордонні.
