Ярослав Присташ ■ ПОДІЇ ■ 2010-10-06
{mosimage} У Люблині 15-17 вересня під патронатом маршалка Сейму РП Ґжеґожа Схетини відбулася велика міжнародна конференція “Національні та етнічні меншини в Польщі на європейському тлі”. Організувало її Українське товариство спільно з закладом прав людини кафедри політології та закладом найновішої історії Інституту історії Університету Марії Кюрі-Склодовської. Співголовами були д- р Григорій Купріянович та проф. Ґжеґож Януш. Приводом для цього заходу стала п’ята річниця введення Закону про національні та етнічні меншини, а також про реґіональну мову.
На врочистому відкритті конференції був присутній маршалок Ґ. Схетина, який підкреслив, що парламентові потрібні добрі відносини між державою і нацменшинами. Голова Сейму подякував за працю з меншинами, зокрема, держсекретареві МВСіА Томашу Семонякові, голові Сеймової комісії національних меншин (СКНМ) Марекові Асту, заступникові голови СКНМ Миронові Сичу. Маршалок звернув увагу, що про національні меншини треба голосно говорити, щоб суспільство про це почуло. Відтак зачитано вітального листа від президента Польщі Броніслава Коморовського. У листі голова польської держави звернув особливу увагу на толерантність у Речі Посполитій та висловив гордість з цього приводу. Річ Посполита була державою багатьох народів, не лише польського та литовського. Президент згадав і про нові групи еміґрантів з Азії, які заселяють Польщу. Міністр Т. Семоняк подякував за ідею організування конференції Г. Купріяновичу та Ґ. Янушеві. Він відзначив, що таку конференцію треба проводити щороку. Голова СКНМ М. Аст підкреслив, що головним є те, щоб добре виконувати закони щодо національних меншин.
У рамках конференції відбулося засідання комісії національних та етнічних меншин Сейму РП, на якій обговорювано її діяльність. М. Аст пригадав, що 2009 р. Польща прийняла Європейську хартію реґіональних мов або мов меншин. Депутат Євген Чиквін під час засідання не вкривав думки, що все -таки справи національних меншин краще перенести до міністерства культури.
Наступною відкритою сесією була нарада Спільної комісії уряду і національних та етнічних меншин під спільним головуванням міністра Томаша Семоняка і представника кашубської нацменшини Артура Яблонського. Т. Семоняк зауважив, що серед членів комісії з боку національних меншин хотів би мати репрезентативних партнерів до дискусії.
Під час круглих столів, у наукових доповідях та семінарах учасники проаналізували стан національних меншин у Польщі, порівнюючи з іншими країнами, – їхню історію, культуру, юридичний статус і функціонування закону про меншини.
Про що нас будуть питати під час перепису населення?
Однією з головних проблем, яка обговорювалася на засіданнях конференції, був перепис населення, який почнеться в березні 2011 р. Нас будуть питати про національне походження, про відчуття приналежності, про повсякденну мову вдома та про рідну мову. Від нього залежатиме, де будуть подвійні таблиці з назвою населених пунктів, скільки грошей ми отримаємо на діяльність.
Суперечності викликала справа подвійної самоідентифікації. Кінець кінцем сторони домовилися, що при подвійній ідентичності на користь нацменшин буде записаний меншинний чинник, оскільки слабших треба захищати. Отож, якщо людина запише себе “поляк українець”, то такий випадок буде зараховуватися на користь українцям, якщо “українець-лемко”, то записано буде так, як особа відповість на перше питання: “Яка є ваша національність?” Таку позицію висловила в офіційному документі Спільна комісія уряду і національних та етнічних меншин.
Перепис населення 2011 року буде відрізнятися від попереднього, який проведено 2002 р., кількістю рахівників та методом (самоперепис за допомогою Інтернету, телеінтерв’ю, офіційні реєстри). Виникло також питання: наскільки Інтернет буде добрим інструментом, якщо багато людей не використовує цього засобу, особливо літні люди?
Куди зникло українське населення?
Чи варто спиратися на перепис населення у встановленні кількісного особового стану нацменшин? Знаковий приклад подав Ґ. Януш: 1947 р. виселено 150 тис. українців, згідно з демографічним приростом нині їх повинно бути 240 тис., а на основі останнього перепису маємо 27 тис.! Професор запитав, що сталося з рештою цього населення: “Де вони пропали?” Таке питання можна адресувати до кожної меншини. З цього виникає, що статистика щодо перепису населення не цілком відображає фактичний стан – особливо тоді, коли 700 тис. громадян не подало своєї національності. Звичайно, Головне статистичне управління має завдання якнайбільш точно відобразити дійсність, але це, по суті, неможливе. Як помітив Ґ. Януш, національні меншини переважно протестують проти методів перепису населення. Таких випадків у країнах Європи багато. Національні меншини підозрюють, що держава навмисне маніпулює з їхньою кількістю, позаяк результати перепису показують малу кількість людей у групах нацменшин. Цього разу представники меншин голосно заявляють про побоювання і проблеми перед переписом.
Це, однак, не повинно бути виправданням для нас, українців, щоб ховатися за спиною іншого народу.
Що далі з законом?
Що дав закон національним меншинам? Прикладом є двомовні таблиці, Спільна комісія уряду і національних та етнічних меншин, призначення воєвідських уповноважених у справах національних меншин. Проте головним його плюсом є те, що національні меншини стали об’єктом, а не суб’єктом політики в державі. Виникали питання, чи варто закон змінювати, чи залишити таким, як є тепер. Ґ. Януш побоювався, що важко буде його поліпшити, бо політики можуть цей закон “зіпсувати” через політичну кон’юнктуру. Олена Дуць -Файфер висловила практичні недоліки функціонування закону – наприклад, надалі бракує культурних установ меншин, які, згідно з законом, держава повинна фінансувати. Дух часу та дійсність вимагає доповнити закон.
* * *
Конференція показала, наскільки потрібним є обмін поглядами між національними меншинами, дискусія з відповідальним центральним відомством у справах меншин. Організатори пообіцяли проводити подібні конференції щороку. Це дасть можливість взаємного розуміння і виходу на громадську думку.
“Наше слово” №41, 10 жовтня 2010 року{moscomment}
