Григорій Сподарик ■ ПОГЛЯДИ ■ 2010-12-02
У цьогорічних муніципальних виборах були певні радісні для українських кандидатів у Польщі моменти (наприклад, вхід до ради міста Перемишля), проте брак наших представників у сеймиках не дає приводів до повного оптимізму.
Час ґрунтовних післявиборчих аналізів ще перед нами, проте вже сьогодні можна сказати, що в більшості реґіонів треба буде шукати адвокатів для українських справ серед польських регіональних політиків. До речі, у багатьох місцях такі люди вже є, а свою відкритість щодо українців вже не раз продемонстрували в органах місцевого самоврядування.
Про цих людей і позитивний досвід співпраці з ними говорили на наших сторінках українські діячі під час виборчої кампанії. Вони рекомендували підтримувати справжніх лідерів, які, найчастіше, перемагали вже в першому турі. Це не повинно особливо дивувати, бо людина, яка серед безлічі проблем уміє помічати також і проблеми меншин, радше не може бути поганим службовцем.
Однак почнемо огляд з двох поразок. Збігнев Войцеховський, особою якого рекомендував поцікавитися українському виборцеві голова Українського товариства у Люблині Григорій Купріянович, зібрав біля 14% голосів (тобто 15319), не переміг у першому турі виборів на пост президента міста Люблина і навіть не отримав права на додаткову боротьбу в другому турі. Можна тільки надіятися, що про українські справи не забуватиме представник Громадянської платформи чи Права і справедливості, бо це котрийсь із них незабаром сяде в президентському кріслі Люблина. Українські голоси напевно отримав депутат Марек Жонса, який балотувався на президента важливого для нас міста Перемишля, проте вони не допомогли виграти. У граді над Сяном володарюватиме його дотеперішній господар – Роберт Хома, якому 52,15% голосів дали перемогу вже в першому турі. Жонса, хоч був на другому місці, однак його не цілих 19% голосів лідерові тих перегонів ніяк не могли загрозити.
На Вармії та Мазурах українці далі матимуть свого прихильника в особі Кшиштофа Гецьмана, який з підтримкою 52,6% (що дало 5682 голоси) знову став бурґомістром у Кентшині. Черговий з кандидатів, рекомендований Ольштинським відділом ОУП Володимир Анхім, також успішно завершив ці вибори і став повітовим депутатом у Венгожеві. У Барцянах щойно другий тур виборів покаже, хто тут буде війтом, а серед тих, хто боротиметься за цей пост, є кандидат, що тішиться підтримкою ОУП, яку заслужив хоч би своєю активністю в організуванні українських Сільських гулянь в Асунах. Черговому з друзів – Володимиру Пташникові, про якого ми згадували вже раніше, майже 5 тис. голосів було достатньо, щоб залишити далеко позаду конкурентів і вже в першому турі стати бурґомістром Ілави. Ще виразнішу перемогу здобув дотеперішній і переобраний на наступні 4 роки бурґомістр Доброго Міста, який не відмовляється підтримувати організовувані тут протягом кількох років Зустрічі з українським фольклором. У виборах господаря столиці реґіону Ольштина українцям рекомендували підтримати кандидата Громадянської платформи Януша Ціхоня. Хоча тут перший тур виборів не приніс остаточної розв’язки, проте відомо, що Я. Ціхоню 13,39% отриманих голосів не дали права далі змагатися за цей пост.
Майже в чотири рази кращим результатом, ніж контркандидати, може похвалитися переобраний на пост президента Лігниці Тадеуш Кшаковський, який отримав 20854 голоси. Цей результат повинен тішити наших людей хоч би тому, що Кшаковський не раз підтримував місцевий український ліцей. У раді Новосольського повіту в Любуському воєвідстві наступні чотири роки засідатиме Юзеф Сушинський, а він, в оцінці голови Любуського відділу ОУП Стефанії Яворницької, багаторічний і відданий прихильник українських справ. Проте тут, як і в інших реґіонах, не матимемо свого представника у воєвідському сеймику. Час покаже, чи після виборчих перестановок знайдеться в цій структурі прихильний українцям “добрий дух”. Досі з ними не було найкраще, доказом чого може бути не лише брак відповідної підтримки різних реґіональних українських заходів, але й прийняття на початку року сумнозвісної постанови щодо ОУН і УПА та Степана Бандери. Навколо цього документа розгорілася дискусія (її запис можна знайти в інтернеті), яка показує, що для багатьох любуських політиків не становило проблеми вміщення в постанові таких слів, як “фашизм” і “людиновбивсто” (остаточно вони таки не були записані), а все разом – “в ім’я добрих і партнерських відносин з Україною”. Коли хтось із диспутантів зауважив, що партнерові на Сході таке формулювання може не сподобатися, а водночас на цьому можуть постраждати польські економічні інтереси, то у відповідь пролунало, що це надумана проблема, а крім цього, панує криза, тому немає чим перейматися, бо українці тепер кожного бізнесмена вітатимуть з відкритими руками. Любуський сеймик – це один з кількох, які вже прийняли подібні постанови, і тепер, коли виборчий процес вже за нами, залишається тільки вірити, що новообрані представники влади в інших реґіонах не схочуть у такий особливий спосіб підкреслювати “партнерство з Україною”.
“Наше слово” №49, 5 грудня 2010 року {moscomment}
