(гс) ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №15, 2015-04-12
Nowа Europа Wschodniа, nr 2 (XXXIX) 2015, marzec-kwiecień. s. 175. Kolegium Europy Wschodniej im. Jana Nowaka-Jeziorańskiego we Wrocławiu
Березнево-квітневий номер «Nowej Europy Wschodniej» – це традиційна порція цікавих поглядів та аналітики щодо України.
Відомо, що її майбутнє найбільше залежить від суспільства та влади, проте вже у вступній статті редакція «NEW» виносить не менш важливий зовнішній чинник: «Політичні перетворення і війни у Грузії та в Україні показують, що Захід вміє «заражати» інші суспільства своїми цінностями і способом життя (…). Коли, однак, справа доходить до деталей і треба активно (фінансово, а навіть збройно) підтримати інші суспільства у процесі демократизації, допомогти їм захищати європейські цінності, то з тим надалі є клопіт. Захід не вміє поставити крапку над „і”». Це зауваження добре тримати в пам’яті, збираючи інформацію та вибудовуючи свій погляд щодо подій в Україні. Якраз до цього завдання «NEW» добре підходить.
В останньому числі напевно варто поцікавитися оглядом Пйотра Байора щодо польсько-українських відносин. У тексті «Приязнь під час війни» він аналізує те, що Варшава і Київ називають стратегічним партнерством. Щось, що має мати характер особливих відносин, в оцінці автора, після української революції радше опинилося в стадії пасивності. За П. Байором, зменшення польської активності почалося від відсторонення її під тиском Росії від переговорного процесу щодо України. Ключове значення мали тут і потреба зосередитися на внутрішній польській ситуації – скандал з підслуховуванням представників правлячої команди, вибір Дональда Туска шефом Європейської Ради і зміна уряду. Тому динаміка відносин, зокрема візити на найвищому державному рівні пройшли пізніше. З іншого боку «стратегічність» відносин виглядала б набагато краще, якби Україна усунула перешкоди в поверненні польським інвесторам податку на додану вартість. Але й польська сторона зі 100 млн. євро декларованої державної допомоги (це 20% вартості Національного стадіону у Варшаві) не надто укріплює свій адвокатський візерунок щодо України. Стратегічні партнери досі також не справляються з проблемою віз і черг на кордоні. Отже знову одне – декларації, а друге – деталі та крапка над «і».
Не менш цікаве інтерв’ю на тему впливу війни на українське суспільство. Тим більше важливе, оскільки аналіз здійснив психіатр і захисник людських прав. Проблему, якою для української економіки є газове питання, досліджує Павло Кост. Без радикальних змін цей черговий фронт боротьби за незалежність може бути програним. Зарисовуючи проблематику і перераховуючи кроки Києва щодо зменшення залежності від Росії, П. Кост стверджує: «Київ надалі знаходиться радше на початку, ніж в кінці шляху до газової незалежності».
У свою чергу, Роман Кабачій (який часто друкується й на шпальтах «Нашого слова») забирає читача на зустріч з українським кіно. Фільми «Поводир» і «Плем’я» показують ніби дві України: історичну – наддніпрянсько-слобідську та пострадянську – цинічну, урбанізовану. У своєму тексті Кабачій пояснює вартість кожної зі стрічок і суть протистояння, яке між ними відбувається в Україні.
«NEW» ще пропонує цікаві книжки, присвячені українській тематиці. Це, зокрема, видання про «українську перспективу» відомого редактора паризької «Культури» Єжи Ґедройця, збірки репортажів про Україну польських журналістів Войцеха Мухи і Павла Пєньонжека, а також аналіз британського професора про дослівне та ідейне перебування українців на фронті. Остання з публікацій – англомовна.
Програмну лінію «NEW» становить розгорнутий погляд на Східну Європу. В цьому випадку, звичайно, не могло забракнути і статей про Росію. Цього разу це матеріали про ставлення російського суспільства до війни і свого щораз гіршого економічного положення. Автори «NEW» описують і реалії діяльності сектора громадських організацій у Росії, а також крокам влади, яка послідовно загострює контроль або намагається обдурювати суспільство щодо справжньої ситуації в державі.
Цього разу видання пропонує й сюрприз у вигляді добірки текстів на тему «Алкоголь на Сході». Адам Ебергард розповідає про коньяк. Виявляється, цей трунок є найпопулярнішим і заодно найдешевшим в Україні, натомість вірмени пишаються його власним виробництвом. З іншого боку, в матеріалі, присвяченому випиванню на Кавказі, автор знаходить особливе обґрунтування того, чому поляки надалі «серйозно можуть думати про ведення власної східної політики». Звичайно, і Росії в цьому тематичному блоці автори віддають честь. Хоч, може, це не дуже весела картина. «У кризі внаслідок найвищих рішень горілка дешевшає, а виростають на очах ціни закуски», – пише Вацлав Радзивонович у своєму історичносучасному аналізі взаємовідносин між тими стратегічними товарами в російські дійсності…
