Сергій Петриченко ■ УКРАЇНА ■ №37, 2016-09-11
Відомо, що Революція гідності почалася з заклику у Facebook київського журналіста Мустафи Найєма виходити на Mайдан. У Facebook діє також група «И так поймут», ініціатором і лідером якої є львів’янин Роман Матис.
Сергій Петриченко: Що це за рух?
Роман Матис: Зміст цього руху викладений у його назві. Це принцип, за яким більшість засобів масової інформації і бізнесу в Україні спілкується з українцями. Вони дають інформацію російською мовою і вважають, що ми повинні все зрозуміти. І хоч ця мова не наша рідна і нам не потрібна, ми не маємо вибору. Нам просто подають інформацію і кажуть: «А, і так поймут, хай читають».
Які методи вашої боротьби? Що така група спроможна зробити в соціальній мережі?
Група «И так поймут» – це просто майданчик, місце, де збираються однодумці, це комунікативний інструмент, не більше. Серед тих майже 14-ти тисяч зареєстрованих активістів представлена не лише вся Україна. Є представники діаспори з усього світу, які цим питанням цікавляться. Це дає нам можливість оперативно обмінюватись інформацією, отримувати підтримку людей, яких ми ніколи на очі не бачили. Це – однодумці, люди, які переймаються даною проблемою, котра їм спричиняє найбільший біль. Чим далі на схід, тим проблема сильніше допікає українцям. Що ми робимо? Звертаємося до компаній та засобів масової інформації, наголошуючи, що з їхнього боку відбуваються такі порушення і що ми хотіли би, щоб вони виправили існуючий стан справи. Намагаємося це робити в максимально коректній формі, але масово. Чим більш масові звернення, тим більш позитивний результат.
Я цим питанням займаюся дуже давно. Власне нещодавно компанія Мерседес Бенц випустила першу модель автомобіля з україномовним меню. З цієї нагоди я передивився наше листування і з’ясував, що минуло десять років, відколи я написав до них перше звернення. Це була моя індивідуальна боротьба. Ініціатива «И так поймут» з’явилася в березні 2012 р., ще за часів Януковича. Тоді прийнято чинний досі скандальний закон Колесніченка-Ківалова «Про засади державної мовної політики», який ще погіршує справи у мовній площині в Україні. Надіятися на суди чи на будь-які законодавчі зміни не було сенсу. Я розумів, що єдиним способом щось змінити є боротьба в публічній сфері, тому зайняв позицію відстоювання своїх особистих прав. Я вирішив цією ідеєю зацікавити якомога більше людей. Сподіваюся, що коли настане критична маса, ми зможемо вплинути на законодавчі процеси. Можливо, станеться так, що до того часу переконаємо більшість компаній у тому, що ми маємо такі ж права, як і інші. І та частина компаній виступить прикладом для інших бізнесів.
Ваша діяльність у Верховній Раді. Чи є вже якісь конкретні її наслідки?
Дуже багато середовищ почало інтенсивніше працювати над мовними ініціативами і законами. Є чимало депутатів, які поділяють наші погляди і підтримують наші ініціативи.
Чи є такий закон, що зобов’язує приватну компанію вживати державну українську мову в Україні?
Є закон про засади державної мовної політики, однак він дуже недосконалий. Є закон про захист прав споживача, який зобов’язує компанії надавати інформацію у зрозумілій доступній формі. Ст. 6 п. 5 говорить, що жодне положення цього закону не означає, що воно може звужувати сферу використання державної мови. Навколо цієї справи точаться весь час дискусії. Був випадок у Києві, коли одному з наших активістів відмовили в обслуговуванні українською мовою в аптеці. Дійшло до виклику поліції, складання протоколу. Люди думають: якщо в законі про державну мовну політику згадано про реґіональні мови чи мови національних меншин, то це дає їм право обмежувати споживача в доступі до інформації державною мовою. Згідно зі ст. 161 Кримінального кодексу України, за дискримінацію за мовною ознакою наступає кримінальна відповідальність, яка передбачає штраф у розмірі від 500 до 1000 неоподаткованих мінімумів. А якщо це було у грубій формі і з якимись важчими наслідками, – наприклад, побили тебе за те, що ти користуєшся українською, – в такому випадку передбачене ув’язнення від двох до п’яти років. Тобто є інструменти, якими можна оперувати. Багато наших активістів вимагають, щоб українською мовою розмовляли з ними касири в супермаркетах, аптеках, кінотеатрах тощо.
Приватні компанії часто стверджують, що більшість їх клієнтів – російськомовні. Звідкіля в них такі дані?
В електронній площині є ще інший міф. Фірми кажуть, що більшість відвідувачів їх інтернетної сторінки – російськомовні. Я запитую завжди: «Звідки ви це взяли?» Відповідають: «Так показує статистика пошуковика чи Фейсбука». І тут знову є неправда. Справа в тому, що є державні установи, котрі мають старі комп’ютери з установленою старою системою на зразок Віндовс Мілленіум, яка ніколи не була українізована, вона не мала локалізації і була російськомовною. Відповідно, кожний працівник такої установи, що заходить в Інтернет, для статистики стає російськомовним. Дуже багато людей не здогадується, що можна перемкнути мову браузера. Вони шукають у пошуковиках російською, бачачи ці всі налаштування, і думають, що інакше нічого не знайдуть. Тим самим творять хибну статистику.
Як виглядає тепер ситуація з купівлею нових комп’ютерів? Яка там мова установлена за замовчанням?
Ситуація з передвстановленою російськомовною системою є дуже поширена. Ми дискутуємо, зокрема, з компаніями, котрі продають техніку, що це недопустимо. Кажуть, що українська локалізація – це не комерційно. Спілкуючись з ними, завжди запитуємо: «Чому для двох мільйонів естонців у вас є локалізація, а для тридцяти семи мільйонів українців її нема?»
Зауважуєте якісь зміни на краще?
Шукаємо шляхи популяризації української в зоні ведення бізнесу.
Відношення до мови змінилося з початком війни. Коли ми попереджали про імовірну загрозу, пропонували будувати свою країну, ідентифіковану і відмежовану від Росії за всіма ознаками, у тому числі й за мовною, то з нас сміялися. Коли сталося те, що сталося, їм перестало бути смішно, та все одно не до всіх дійшло, як пов’язана ідентифікація і мовний бар’єр з безпекою в державі.
Є проблема далі з мовою в українських ефірах, але нема вже російських каналів. Тепер усе робиться, зокрема і в законодавчій площині, щоб абсолютно обмежити об’єм російської мови у загальнонаціональних мовників. Суть нового закону – будь-яка інформація в Україні ґарантована українською мовою.
Дякую за розмову.
