Ярослав Присташ ■ ПОГЛЯДИ ■ №29, 2014-07-20
Польський Інститут національної пам’яті веде слідство у справі «комуністичного злочину, що становить злочин проти людства, скоєний 1947 року функціонерами польської комуністичної держави, який полягав на примусовому виселенні польських громадян української національності з південно-східної території Польщі в результаті рішення органів комуністичної держави про проведення Акції “Вісла”, що становило порушення прав людини до самовизначення та серйозне переслідування цих осіб з огляду на їхню причетність до даної національної групи». Таке рішення прийняв 8 жовтня 2012 р. прокурор Ґжеґож Малісевич з Відомчої комісії переслідування злочинів проти польського народу ряшівського відділення ІНП.
ІНП з допомогою місцевої поліції та прокурорів запрошує свідків прийти і дати свої свідчення. Тому, коли свідки виселення отримають повістку (wezwanie – ред.), щоб прийти і свідчити про перебіг Акції «Вісла», ці особи зобов’язані у визначений термін з’явитися і розповісти все, що знають і бачили. Я розумію, що старше покоління, коли отримає таку повістку, може налякатися, що їх, мовляв, «знову тягають по судах і поліції». Особливо таке відчуття можливе, якщо вони пережили комуністичні катування і переслідування, але в цьому випадку слідчі органи не скеровані проти них, а навпаки – збирають матеріали проти тих, хто під час виселення знущався над українцями і порушував елементарні права людини. Суха повістка може лякати змістом, але, повірте, це в інтересі кожного українця, свідка Акції «Вісла», його обов’язок розповісти про те, що люди пережили під час переселення. Можливо, винні у виселенні українців не відповідатимуть за свої дії, бо, наприклад, померли, але є ще правова наступниця комуністичної держави, органи якої неправомірно вирішили вигнати українців з рідної землі.
Свідчення свідків і, можливо, нащадків є дуже важливими, адже шлях до початку такого слідства був довгий і важкий. Отож, уже 2007 р. Об’єднання українців у Польщі звернулося до ІНП почати слідство у цій справі і вказувало на те, що під час виселення були ознаки геноциду (ludobójstwa – ред.) і комуністичного злочину. До листопада 2007 р. ІНП не повідомив про своє рішення, а був зобов’язаний негайно відреаґувати у випадку, якщо є підозра про можливість вчинення такого злочину. ОУП поскаржилося генеральному прокуророві, і в грудні ІНП передав справу до свого відділення у Ряшеві. До липня 2008 р. ОУП вірило, що справа буде вирішена позитивно і розпочнеться слідство. На це вказувала кореспонденція. Проте 1 липня 2008 р. прокурор ІНП Люцина Рончи прийняла скандальне рішення про відмову слідства. В її обґрунтуванні подано, що не можна встановити компетенції Президії Ради Міністрів Польщі і тим самим визначити, чи вони вийшли поза свої повноваження, крім цього, більшість з них померла. Додатково Акція «Вісла», на думку прокурора, була превентивною, а не репресивною дією і не мала на меті повного винищення українського населення, тому не є злочином проти людства, навіть коли траплялися «поодинокі злочинні випадки». У відповідь на таке рішення уповноважений ОУП у цій справі Петро Федусьо склав скаргу. Далі справу, як гарячу картоплю, перекидали від Районного суду до Окружного суду у Варшаві, а останній хотів передати до Окружного суду у Ряшеві. Хто має зайнятися справою, вирішив Апеляційний суд у Варшаві. Нарешті, Окружний суд у Варшаві 28 вересня 2009 р. відкинув скаргу ОУП і підтримав рішення про відмову у провадженні слідства. ОУП продовжував боротися і 19 березня 2010 р. подав скаргу проти Польщі до Європейського трибуналу прав людини у Страсбурзі. Трибунал відкинув скаргу. Видавалося, що на цьому кінець і не вдасться провести слідство проти тих, які вирішили здійснити Акцію «Вісла» та їхніх виконавців. Однак внаслідок змін 2011 р. у керівництві ІНП і рішучій позиції члена Ради ІНП, історика Ґжеґожа Мотики, який переконав керівництво ІНП, що Акція «Вісла» є злочином і мала примусовий характер та прокурорське провадження не проаналізувало юридично-карного боку рішення Президії Ради Міністрів, тому обов’язково необхідно провести слідство, – Відомча комісія переслідування злочинів проти польського народу ряшівського відділення ІНП поновила слідство.
Як нащадок виселенців Акції «Вісла», звертаюся до всіх свідків, які будуть давати свідчення у цій справі: розкажіть про свою кривду, як вас виганяли, як знущалися в таборі в Явожні, у яких умовах вам прийшлося жити на чужині спочатку, коли все треба було починати з нуля; які приниження прийшлося пережити, як вас ображали, били тощо.
Завдяки цьому, можливо, нарешті вдасться скинути ярлик кровожерливого бандита, який всім українцям приписано під час та після виселення. Якщо державні органи визнають, що Польща 1947 р. скоїла злочин проти людства на своїх громадянах української національності, то це матиме колосально важливі наслідки. Це буде реабілітація наших померлих і живих дідів, які пережили депортацію. Це стане реабілітацією вас самих і всієї української громади в Польщі. Від вашої позиції залежить доля українства у Польщі, тому не будьте байдужі і боріться за свої права. Нехай Польща почує ваш біль!
