Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ №11, 2014-03-16
Останнього календарного року відбулися дві атаки на греко-католицькі святині у Польщі. Стосовно однієї справи нещодавно винесли вирок, а друга – чекає на завершення. Обидва випадки викликали велике занепокоєння українців.
Нагадаймо, 21 липня минулого року, під час недільного богослужіння, до греко-католицької церкви у Тшеб’ятові (Західнопоморське воєвідство) зловмисник вкинув петарду. На щастя, ніхто з присутніх у святині не постраждав. Згодом 25-літнього злочинця затримали у Вармінсько-Мазурському воєвідстві, неподалік від Ольштина (чоловік, мешканець м. Тшеб’ятова, відвідував там родину). Попри різке його засудження з боку української громади, злочин кваліфікували як «перешкоджання виконанню релігійного акту». Молодша аспірантка Мирослава Рудзинська з західнопоморської поліції тоді заявила, що нема доказів того, що злочинець, кидаючи петарду, керувався ворожим ставленням до нацменшин, оскільки ніхто зі свідків злочину не вказав на це, а на адресу особи, яка спробувала затримати зловмисника, не лунали образливі слова. Іншої думки було ОУП, яке після інциденту оприлюднило заяву: «(…) Для нас це не хуліганський акт, як його представляють, а злочинна дія з національним підґрунтям. (…) Якщо ця подія буде проіґнорована, це стане заохоченням до подібних, і навіть ще більш небезпечних актів супроти нашої громадськості». Районна прокуратура у Ґрифицях 9 жовтня напрямила до місцевого Районного суду обвинувальний акт проти Пшемислава М., унаслідок чого 28 січня ц.р. Районний суд у Ґрифицях виніс вирок: засудити Пшемислава М. на 10 місяців обмеження волі з обов’язком виконання безоплатних громадських робіт у розмірі 30 годин щомісячно.
Ще більше обурення викликала спроба підпалення церкви у Щецинку в Західнопоморському воєвідстві, оскільки це сталося 6 січня. Близько 19.00, тоді, як східні християни сідали до святої вечері, злочинці (три особи) підпалили будівельні матеріали в підвалі парафіяльного дому, а це загрожувало спаленням усієї святині. На щастя, пожежники вчасно погасили вогонь. Злочинцями виявилися молоді люди віком 15, 16 та 17 років, жителі Щецинка, які, вибивши скло у дверях, вломилися до церкви. Поліція швидко їх затримала. Заступник прокурора в Щецинку Єжи Сайхта каже, що в принципі всі процесуальні дії у справі закінчено. Якщо йдеться про винуватців, то їхня вина є очевидною і вони призналися у скоєнні злочину. Їхні дії кваліфіковано як «вламування та знищення майна», оскільки, крім спроби підпалення церкви, злочинці раніше знищили авто і вибили вікна у школі. «Це показує, що злочин не мав національного чи релігійного підґрунтя і був хуліганською дією», – підкреслив прокурор Є. Сайхта.
Сторони тепер домовляються щодо реальної шкоди, і саме на цьому етапі справа затягується. На питання, чому прокуратура у Щецинку досі не звернулася до будівельного експерта, Є. Сайхта каже, що не було такої потреби, оскільки сторони виявляють конструктивну позицію. Нині батьки злочинців, які виявили бажання відшкодувати завдану їхніми дітьми шкоду, не погоджуються на запропоновану українською стороною суму. «Якщо суд визнає вину злочинців, то потрібно буде оцінити шкоду, описану в обвинувальному акті, тому так важливо встановити вартість заподіяної шкоди», – підкреслив Є. Сайхта. Проте на цьому етапі справи прокуратура називає суму 15 тис. 250 зл.
Дещо по-іншому справу представляє парох греко-католицької парафії у Щецинку о. Аркадій Трохановський.
«Від батьків осіб, які підпалили церкву, надійшла пропозиція зустрітися, на що, зрозуміло, я погодився. Під час зустрічі батьки хлопців висловили бажання відшкодувати заподіяну дітьми шкоду. Але ми не можемо прийняти того, що вони запропонували. Наприклад, запропоновано, що злочинці відпрацюють збитки. Ми на це не погодилися, насамперед тому, що особи, які вчинили цей злочин, є неповнолітніми, отже вони не мають права працювати на будівництві. Тому я запропонував, щоб вони спершу в польській та українській пресі просили вибачення перед нашими парафіянами й українською громадою. Ось і в місцевій пресі надруковано перепрошення, однак без прізвищ. Така поведінка дещо дивує, оскільки невідомо, чи хлопці насправді жалкують скоєного вчинку», – каже о. А. Трохановський. Потім подібне оголошення було надруковане в «НС» – тут винуватці підписалися тільки іменами. В оголошенні говориться, що «це був бездумний хуліганський вибрик, жодним чином не пов’язаний з релігійним аспектом». Підписанти не мали свідомого наміру вдарити в релігійні й національні почуття вірян. Після цього контакт з батьками розірвався. «Будемо чекати на вирішення справи в суді», – каже о. А. Трохановський. Є. Сайхта сподівається, що в середині березня обвинувальний акт буде спрямований до суду.
Не важко здогадатися, що батьки роблять усе, щоб поліпшити ситуацію своїх дітей, і це зрозуміло. Однак постає питання, чи насправді винуватці усвідомлюють вагу скоєного злочину? Бо анонімний акт покаяння – нічого не вартий. Злочинці нібито перепрошують українців за вчинені кривди, однак ніхто в місті не може довідатися, ким є вони. Якщо це й були хуліганські дії, то у випадку і Тшеб’ятова, і Щецинка вони були скоєні у святині, тож їх важко порівнювати з пошкодженням автомобіля чи побиттям вікон, що кваліфікується так само. Злочинці мають відчути сильний тиск суспільства, яке не погоджується з такими актами вандалізму і засуджує їх. І це повинна розуміти рідня злочинців. ■
