Ярослав Присташ ■ ГРОМАДА ■ №31, 2014-08-03
Все почалося навесні 3 березня 2014 року. На телеканалі TVP Info в програмі „Gość Poranka” виступила директорка Комплексу шкіл з українською мовою навчання в Ґурові-Ілавецькому Марія-Ольга Сич, яка розповідала про активність учнів своєї школи в допомозі київському Майданові та їх турботу, викликану подіями в Україні. Діти підготували стінгазету з фотографіями жертв, названих „Небесною сотнею”, виславляли Україну тощо. Камера телеканалу показала директорку на фоні одного з плакатів. Зміст плакату не сподобався кресовим середовищам. На ньому були написи „Слава Україні – Героям слава!”. При чому, перший член гасла був синьо-жовтий, другий – червоно-чорний, поруч два такі ж прапори.
Кресові середовища 29 березня подали клопотання до Районної прокуратури в Бартошицях про підозру скоєння злочину, тобто поширення тоталітарного устрою держави і заклику до ненависті на національному тлі. Рух порозуміння кресових поколінь 1 квітня вислав до міністра освіти Польщі Йоанни Клюзик-Ростковської свій протест щодо вживання символів, які їм асоціюються з УПА й ОУН та їхньою ідеологією. Вони пропонують завести відповідні процедури і дисциплінарно звільнити відповідальні особи з праці, а також проконтролювати всі школи з українською мовою навчання.
Міністерство освіти доручило Управлінню куратора освіти в Ольштині проконтролювати цей шкільний заклад. Такий контроль відбувся 8 квітня. Висновки показують, що там від листопада 2013 р. проходили акції солідарності й підтримки Майдану в Києві. Після подій, що привели до смерті понад 100 осіб, разом з містом учні вшанували їхню пам’ять. Плакати, які зробили учні, служили як форма солідарності з Україною і не мали на меті популяризувати націоналізм. Ці гасла і символи мають ширший контекст, а в Україні не мають націоналістичного значення чи історичних неґативних відсилань. Як пояснювала М. Сич, чорний колір означає журбу, а червоний — любов. Лозунг цей учні вжили в прямому значенні, щоб вшанувати героїв Майдану. Як подає Управління куратора в листі до редакції, що коли директорці натякнули, що ці плакати можуть ображати чиїсь почуття, директорка наказала їх зняти. Молодь, знаючи про підтримку поляків, вживала на своїх плакатах також польські прапори.
Управління куратора проаналізувало Статут та виховну програму школи й дійшло до висновку, що школа працює зі шкільною молоддю в толерантному дусі і взаємної пошани, будує приязні відносини між поляками й українцями та проводить багато проектів для формування позитивних відносин між польським та українським народами.
Що стосується прокуратури, справою зайнялася Районна прокуратура Ольштин-Північ у Ольштині. Цей орган 6 травня вирішив відмовитися почати слідство. Причиною була відсутність дії, яку забороняє право.
Цю ситуацію прокоментувала директорка школи: «Кресові середовища пробували вманіпулювати мене і школу в поширювання фашистських ідей. Учні просто переносили на плакати те, що бачили в телебаченню. Ніхто не мав ворожих пропаґандистських думок. Навпаки, ми дуже багато робимо для примирення України й Польщі, висловлювали подяку (зокрема в цьому інтерв’ю в телепередачі) для Польщі й поляків за підтримку. Молодь і вчителі підтримували Україну на її шляху до демократії. У нас вчаться діти з України, з мішаних (польсько-українських) сімей, навіть з Калінінграда. Ми мусимо їх вчити, як поважати і підтримувати один одного, коли є якісь проблеми».
* * *
Як бачимо, деякі кресові середовища всюди бачать «українських націоналістів» і «бандерівців». Для них гасло, яке бере початок у 20-х роках ХХ ст. і яке вигукують навіть польські політики й звичайні поляки, що підтримують боротьбу на демократію в Україні, асоціюється з тільки з ОУН та УПА, а воно вже давно вийшло поза цей контекст і набрало ширше значення.
Радикальні поляки вважають ОУН та УПА злочинними організаціями, але жоден суд ані в Польщі, ані на міжнародній арені, зокрема Нюрнберзький трибунал, не вважав за потрібне займатися цим питанням і не засудив цих організацій. За конкретні злочини відповідають окремі люди. Частина оунівців та упівців була покарана польськими судами у сталінські часи (слушно, чи ні — це інше питання), але індивідуальних випадків не повинно узагальнюватися.
З другої сторони, ми, українці, які проживають у Польщі, повинні розуміти, що візити деяких українських політиків, наприклад, у школи з українською мовою, а також деякі жести та дії можуть привести до неадекватної реакції. Ми живемо в інших реаліях, як в Україні чи діаспора на Заході. Тому позицію директорки школи в Ґурові можна вважати за приклад розумних дій, позаяк вона скерована, щоб не загострювати ситуацію. ■
