Наталя Кравчук ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №23, 2015-06-07
Zafascynowany historią, Doctor Honoris Causa Aleksander Kolańczuk, Drohobycz – Przemyśl – Kirowohrad 2014, 146 str.
Олександр Колянчук заслужив не на одне наукове вирізнення. Першим, хто 2013 р. признав йому звання почесного доктора, був Кіровоградський інститут реґіонального управління і економіки. Ім’я п. Олександра відоме не тільки українській громаді в Польщі (саме тут він активно працював у структурах УСКТ, а тепер – в ОУП), але й у наукових колах Польщі та України. На свій великий авторитет науковець заслужив численними працями, присвяченими історії національних зривів українців і петлюрівській еміґрації у Польщі.
Особливо посилено п. Олександр працював над даною тематикою від часу, коли 1994 р. переїхав до Перемишля, залишаючи за собою винятково багатий професійний доробок у сфері сільського господарства на Ольштинщині. Був педагогом, членом Освітньої ради при міністрі сільського господарства, редактором українських програм в Ольштинському радіо та активним громадським діячем.
Над Сяном, установивши міцну співпрацю з Південно-східним науковим інститутом (псні), д-р інж. А. Колянчук друкує свої матеріали про осередки для інтернованих воїнів армії УНР та офіцерської кадри, пише про культурно-освітню діяльність у цих таборах, а також про занедбані цвинтарі і петлюрівські пам’ятники. Доробок його творчого життя – це 14 книжок і близько 300 статей про сільське господарство, економіку, педагогіку та історію. Понад 100 його робіт присвячені українській тематиці.
Перемишлянам пощастило, що серед них появилася така велика особистість, без решти віддана українській громаді в структурах ОУП та Українському історичному товаристві. А. Колянчук – співорганізатор Товариства опіки над могилами українських воїнів у Люблині, а також віце-голова Програмної ради Польського радіо у Ряшеві. За професійну, громадську і наукову діяльність та за будову добросусідських польсько-українських відносин п. Олександра нагороджено багатьма польськими та українськими нагородами, зокрема орденом Ярослава Мудрого.Хто ж з нас не знає п. Олександра, людину скромну, життєрадісну, доброзичливу і завжди готову служити українській справі.
Не було б таких результатів творчого життя без відданої дружини Лідії. «Її піклування – то знак мого щастя», – писав п. Олександр. Чи треба гарніших, щиріших слів подяки від близької людини?
Повертаючись до кіровоградської події, слід назвати врочисту лавдацію професора Дрогобицького університету Миколи Зимомрі, який був промотором надання п. Колянчукові титулу почесного доктора. Читаючи книжку, не можна поминути доповідь героя дня на тему «Українська еміграція в польській науці і культурі». Видання вміщає теж вітання д-ра Станіслава Стемпеня – директора ПСНІ, заступником якого є О. Колянчук, та слово проф. Ігоря Добрянського, ректора кіровоградського вишу. Далі видніє список публікацій, а також десятки дипломів і слів подяки.
О. Колянчук, «Захоплений історією» (така назва книжки), підсумовуючи свій доробок і готуючи цю книжку, може радіти, що довкола має вірних друзів, які розділяють зацікавлення наукою. А звичайні українці і поляки щиро дякують йому за працьовитість, відданість і його доробок, за те, що збагачує українство у Польщі.
Спасибі Вам за все, шановний Пане Докторе Олександре! ■
