Анастасія Канарська ■ ПОДІЇ ■ №38, 2013-09-22
Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» 23 серпня 2013 р. провів IV Міжнародний конґрес «Світове українство як чинник утвердження держави Україна в міжнародній спільноті», присвячений 200-літтю від дня народження Тараса Шевченка.
На обговорення конґресу винесено питання співпраці зі світовим українством, збереження української національної ідентичності, утвердження позитивного образу України у світі. Керівництво інституту декларує: «Шевченкові національні формули-настанови, формули-сподівання, формули-застереження – це адресовані нам, його нащадкам, заповіти для утвердження української нації, консолідації світового українства, побудови української держави, збереження і плекання української національної ідентичності в умовах стрімкої ґлобалізації». Інститут поставив собі за мету перш за все «привернути увагу світової спільноти до величної постаті Кобзаря, до його ролі в націєтворчих, державотворчих і цивілізаційних процесах, а головне – актуалізувати моральні імперативи Шевченка для об’єднання українського суспільства в єдиний національний організм і розбудови незалежної демократичної України».
У рамках конґресу проведено дві науково-практичні конференції: «Світове українство як чинник утвердження держави Україна в міжнародній спільноті „…землякам моїм в Україні і не в Україні…”» та «Шевченко і кобзарство», а також безліч круглих столів, майстер-класів, презентацій, виставок. Ще 18 серпня ц.р. у Львівському палаці мистецтв у рамках IV Міжнародного конґресу «Світове українство як чинник утвердження держави Україна в міжнародній спільноті „…землякам моїм в Україні і не в Україні…”» відбулося відкриття виставки творів сучасних українських художників «Українські акценти», куратором якої є відомий мистецтвознавець Роман Яців. Йому вдалося навіть серед літа зібрати когорту чудових художників, поміж яких – Борис Буряк, Ігор Гавришкевич, Петро Гулин, Михайло Демцю, Володимир Лобода, Віктор Москалюк, Валерій Нестеренко, Дмитро Парута, Петро Сипняк, Орест Скоп, Василь Федорук, Валерій Шаленко, Василь Ярич, Роман Яців. Після відкриття виставки відбулася презентація книги-альбому «Світ його привітав» авторства Романа Наконечного, в якому зібрані всі пам’ятники Т. Шевченка на Львівщині. Альбом є першим виданням восьмитомної серії. У результаті виходу серії буде зроблено реєстр всіх пам’ятників Шевченка в Україні й у світі. До речі, в університеті «Львівська політехніка» можна було побачити світлини пам’ятників Кобзареві. Безліч виставок чекало на учасників конґресу: це і вишивані строї Роксоляни Богуцької, і твори лемківських майстрів, і публікації з різних видавництв – очі розбігалися. Організовано чимало круглих столів, програма конґресу вміщалася на 40 сторінках, всього осягнути було неможливо, тому треба було робити вибір.
На конґресі утворено лемківську секцію з ініціативи голови Світової федерації українських лемківських організацій Софії Федини. День розпочався презентацією документального фільму Андрія Ротка (Канада), нащадка лемківського роду з села Пантної. «У сні і на яву» – така назва цього фільму, згустку болю, який не можна дивитися без сліз. Автор зняв понад 50 годин відео, розповідей цих вигнаних з власного Едему людей, зібрав 240 світлин. На конґресі показано одногодинну версію. За цю годину перед глядачем оживає трагедія лише одного (!) села, розпорошеного по світі! Ця історія болісна немилосердно, але відсвічує надією, бо люди зуміли вистояти і не відректися від свого коріння. С. Федина подала ідею, що було б добре скласти такі свідчення про кожне лемківське село. Віриться, що так і буде зроблено. З нетерпінням львів’яни чекали на презентацію книги Євгена Місила «Акція Вісла», але через хворобу упорядника вона не відбулася. А далі була презентація експедиції «Вирій», яку представляли Олена Стасюк, Ольга Свідзинська, Тарас Радь. З ініціативи Перемиського відділу Об’єднання українців у Польщі 2008 р. постало Товариство «Вирій». До нього ввійшли представники десяти організацій, серед яких – «Молода Лемківщина», «Закерзоння», «Спадщина», котрі поставили собі за мету відновити українські поховання на території Польщі. Вони звернулися до фахівців-реставраторів із Львівської політехніки, ось і з цього часу О. Стасюк та О. Свідзинська віддають всі сили врятуванню цих забутих у лісах поховань.
Брусилівська каменярська школа зникла з лиця землі під ударом Операції «Вісла», творіння цієї школи рятують ентузіасти. Спочатку відновлено цвинтар села Жукова, тепер – Племчина. За 5 років існування «Вирію» в його експедиціях взяло участь 165 молодих осіб, які, до речі, роблять внесок по 500 грн., щоб узяти в експедиції участь. Експедиція не тільки має реставраційний характер, але й пізнавальний, бо допомагає учасникам пізнати історію наших земель. Багато в цій праці допомагає Львівська обласна рада і Пласт. Учасники «Вирію» мріють охопити своєю діяльністю не тільки Надсяння, Бойківщину, Лемківщину, але й Холмщину і Підляшшя. Надіймося, що все вдасться.
На завершення конґресу його учасників чекала приємна несподіванка – мандрівка лемківськими місцями Львова, їх виявилося досить багато. І всі – надзвичайно цікаві. Хоч лемкиня, кандидат філологічних наук, редактор «Лемківського календаря» Ольга Кровицька жартома зауважила, що в цьому маршруті бракує ще одного пункту – вулиці Сонячної, де компактно проживає багато депортованих лемківських родин. Отже всіх запрошуємо до Львова лемківськими стежками. ■
