Анна Вінницька ■ ГРОМАДА ■ №47, 2016-11-20
«Багатокультурність Помор’я: українці та їх культурна спадщина на Жулавах і Повіслі». Саме під такою назвою товариство «Кохаємо Жулави» разом зі студентами і працівниками факультету археології та етнології Ґданського університету реалізує спільний проект, мета якого – дослідження української меншини на Жулавах і Повіслі.
Етнографічні дослідження проводилися у двох греко-католицьких парафіях – Циганку і Дзєжґоні. Вибір парафій – невипадковий, оскільки, на думку товариства «Кохаємо Жулави», реґіони Жулави та Повіс-ля на карті Помор’я не зовсім досліджені.
– Функціонування на рівні реґіону для українців не надто важливе, оскільки вони не до кінця асимілюються з цим тереном, а у своїй пам’яті виношують образ утраченої батьківщини. Українці немов функціонують поза реґіоном, – говорить Александра Папрот, координатор проекту, на думку якої, для українців найважливіша національна тотожність, рідна мова і церква (це ті три елементи, які об’єднують українців).
У рамках проекту 10 осіб протягом 8 днів зустрічалися з українцями. дослідники хотіли простежити, яким чином передається культурна спадщина українців наступним поколінням. проведено понад 80 розмов, що ляжуть в основу популярно-наукової публікації, яка буде підготовлена на завершення проекту.
Координатор проекту А. Папрот з товариства «Кохаємо Жулави» зізнається, що, говорячи про Жулави і Повісля, їм бракувало голосу українців.
Ми хотіли простежити нематеріальну спадщину українців, тим більше, що останнім часом у зв’язку з ратифікацією Польщею конвенції ЮНЕСКО у справі охорони нематеріальної культурної спадщини в країні є активна популяризація власне нематеріальної спадщини. Крім того, за рік будемо відзначати 70-річчя Акції «Вісла», тому ми хочемо звернути більшу увагу на присутність українців на Жулавах і Повіслі, — наголосила А. Папрот.
Вона зізнається, що переселенці Акції «Вісла» дуже охоче зустрічалися з представниками товариства і, беручи до уваги нинішню ситуацію в Польщі, висловлювали теж свої побоювання. До співпраці у проекті запрошено науковців з Ґданського та Силезького університетів, а так само Польської академії наук у Варшаві, які підготують основну частину публікації, де буде поміщений рапорт з досліджень, а також статті студентів, які спиратимуться на розмовах з українцями.
Хоч проект ще в реалізації, дослідники вже діляться першими висновками.
– Виявляється, що саме парафія є тим місцем, яке об’єднує українську громадськість. На мою думку, бракує реґіональних організацій, які б займалися популяризацією української культури не лише серед самих українців, а й серед інших мешканців на Жулавах і Повіслі, – говорить А. Папрот.
Іншим об’єднуючим елементом є мова, проте дослідники відзначають той факт, що дуже часто українська мова функціонує лише на розмовному рівні, бо молодше покоління не знає кирилиці і не спроможне читати й писати українською мовою. Іншою проблемою є те, що молодь не повертається в місця свого народження, тому в малих містечках українська культура існує тільки серед старшого покоління.
Черговим етапом реалізації проекту буде організування в Мальборку майстер-класів для представників культурних інституцій, самоврядувань, товариств, дослідників реґіонів та мешканців (10 грудня). Темою майстер-класів буде Конвенція ЮНЕСКО у справі охорони нематеріальної культурної спадщини, прийнята Польщею 2003 р. Натомість 15 грудня у Ґданському університеті відбудеться завершальна зустріч, на якій передбачено презентацію підготовленої публікації. ■
