М.-Т. Щ. ■ КУЛЬТУРА ■ №51, 2016-12-18
«Ярмарок», а зокрема його альтернативна сцена, – це була завжди «обітована земля» для молодих ексцентричних митців і музикантів. Сюди також, мов бджоли до меду, зліталися шанувальники такого роду мистецтва.
Так було й цього року під час ювілейного ЯрмаRockФест-у на концерті «Молодої музи». Перший день фестивалю (п’ятниця, 18 листопада), за традиційним повідомленням організаторів, цілком мав належати нетрадиційним артистам, які практикують мистецтво у найбільш широкому розумінні цього слова. «Ярмаркова» сцена мала стати цього дня найбільш відкритою для ориґінальних мистецьких починів і такої же музики. Сповнений цими сподіваннями, я подався на варшавський автовокзал, а моїм напрямком була північ Польщі, точніше місто Ґданськ.
Під час подорожі автобусом сповнений емоційним очікуванням «ярмаркових» подій я не був здатний всидіти на місці, хоч треба згадати про обмаль простору для пасажирів. Дивлячись у вікно, я мріяв про вечірній концерт, на якому сподівався побачити гурти, які виростають з українського анденґраунду, тобто такі, що функціонують поза головним руслом української музики, чекав на музику, яка вдарить у вуха, порушить ноги до танцю, а серце спонукає швидше битися.
Із трепетом усе те відчув, коли підходив у Ґданську до місця, де мав відбутися концерт. Усі ці відчуття полонили мене ще навіть до того, як я переступив поріг димчастої ями, яку в цей час наповнювала етно-рок-музика, вареники і розведене водою пиво. Саме таким постав переді мною того вечора один з найпрестижніших у Тримісті Клуб Б90.
У свою чергу, музиканти не дуже переймалися тим, що публіка в залі була менш численною, ніж треба було сподіватися під час головного концерту в суботу. Зі сцени гурти випромінювали в бік стрибаючої вишиванково-кольорової публіки незліченні поклади енергії.
Цього року сцена належала тим артистам, які люблять музичні експерименти. Їм удалося феноменальним способом поєднати в одне ціле різні полюси гітарового звуку. Чудово звучали ударні інструменти амсамблю «Доброто». Варто відзначити також «ярмарковий» виступ музичної групи з України «Етно XL». Музика цього колективу – це нетрадиційне поєднання дуже різних, на перший погляд, музичних жанрів – панк-року, ska, фанкі гурту «RE Karpaty Project» і джазу разом з етнічною музикою українських Карпат.
Із Ниси до Ґданська прибули лауреати цьогорічного конкурсу «Анекс артистичної творчості» – гурт «RЕ-Карпати». Ця команда творить музику, яка дивовижно гармонізується в одне музичне колоритне дійство, що притягувало, як магніт, до сцени слухачів, навіть тих, котрі легко не піддаються пульсові джазу та фанкі.
Після завершення першої години концерту, я відчував несамовиту втому від постійного підстрибування. Треба було конче разом з іншими глядачами податися в кулуари «ярмаркового» дійства. Звідтіль я спостерігав за виступом нашого барда Романа Гаврана. Під час його концерту я пробував стримувати сльози, але не вдавалося. На мою думку, в нашому середовищі він – людина-леґенда, яку можна порівняти лише з бардом «Солідарності» Яцеком Качмарським. Мені не під силу передати словами свої враження від його виступу – вони несамовиті! Вважаю, що такі артисти, як Р. Гавран, надзвичайно важливі для нашої громади в Польщі.
Коли я повертався додому, сидячи в переповненому автобусі, мене не покидали дивні думки. Прямуючи на «ярмарок», я сподівався унікальної атмосфери, а особливо хотів зустрітися з харизматичними людьми, котрі мають почуття своєрідної місії та вірять у розвиток української культури в країні. Це люди, активність яких з року на рік натрапляє на щораз більші складності. Я сподівався знову відчути ЦЕ ЩОСь, дивне і незбагненне (так, як це було на «ярмарку» торік). Саме ці почуття завели мене цього року у Ґданськ. І я не розчарувався. Цьогорічний «ярмарок» сповнив мене дивовижною силою духу, яка приведе мене знову через рік на північ Польщі – до Ґданська. ■
