Мирослава Олійник ■ ЛЕМКИ ■ №51, 2017-12-17
Цього року мені вдалося побувати на традиційному фестивалі лемківської та духовної пісні «Кермеш на Покрову», який відбувся вже вчетверте. «Кермеш» – слово лемківське, що означає «празник», церковне свято. Сьогодні воно вживається у значенні фольклорного свята.
На території Свято-Покровського храму у Львові подія зібрала багато гостей. Спільною молитвою вони пом’янули всіх, хто загинув під час Голодомору, Акція «Вісла» і під час жорстоких війн за свою державу.
Першими виступили, звісно, господарі фестивалю – церковний хор «Покрова» храму Покрови Пресвятої Богородиці м. Львова. Цей спів долинав до кожної клітинки єства і підіймався вгору до небес. Потім свою майстерність показали найменші артисти з недільної школи, які теж блискуче підготувалися. Їхні пісні про Божу Матір та Україну нікого не залишили байдужими. діти співали щиро й піднесено.
Духовні і лемківські пісні на високому професійному рівні також виконав чоловічий вокальний ансамбль «Калофонія» (з грецької – прекрасно звучний). Колектив заснували 2001 р. студенти-регенти музичної академії ім. Миколи Лисенка для відновлення давніх традицій українського церковного співу. Це був достойний спів, який захоплював до щему.
І як можна було «обійтися» без народного ансамблю пісні і танцю «Лемковина», який уже понад 40 років репрезентує самобутню і неповторну культуру лемків? Вражало не тільки їхнє сценічне вбрання, а й яскраве емоційне виконання пісень.
А вокальний ансамбль «Дивоструни» тішив присутніх своїми «солов’їними» голосами і звуками бандури, скрипки та сопілки.
Справжнім подарунком був виступ лемківського композитора і поета Богдана Пастуха. Його поезія, покладена на музику, викликає щирі сльози тих, хто слухає. Засновник, фундатор торгового комплексу «Південний» у Львові, на території якого й проходив фестиваль, Петро Писарчук виводиться з родини переселенців, яка проживала в Рихвалді (тепер Овчари – ред.) Горлицького повіту нинішнього Малопольського воєводства. Львівський дерев’яний храм Покрови – це копія храму прабатьківського Рихвалду, який є одним з найдавніших лемківських храмів і належить до найкращих взірців класичного лемківського стилю. Гордо!
Фестиваль закінчився спільним виконанням молитви «Боже великий, єдиний», яка прозвучала як прохання до Всевишнього про мир для України. ■
