Петро Андрусечко ■ УКРАЇНА ■ 2009-02-20
На початку лютого Міжнародний суд ООН у Гаазі виніс вердикт відносно суперечки між Румунією та Україною про розподіл континентального шельфу та поділ економічних зон Румунії та України на Чорному морі. Згідно з рішенням, острів Зміїний не визнано частиною берегової лінії України при визначенні лінії, яка розмежовує континентальний шельф та сфери економічного впливу. Водночас суд не підтримав подання Румунії про визнання Зміїного скелею і підтвердив статус острова для цієї невеличкої території, яка належить Україні.
Отже, вердикт суду у Гаазі завершив суперечку між Румунією та Україною, яка розпочалася після підписання 1997 р. Угоди про дружбу та співробітництво між обома країнами. За день до прийняття судом у Гаазі остаточного рішення речник Міністерства закордонних справ України Василь Кирилич наголосив, що українська сторона беззастережно підпорядкується судовому рішенню.
Протягом усього періоду конфлікту йшлось про статус території Зміїного (поверхнею 0,17 квадратних кілометрів), який знаходиться на відстані 35 кілометрів від дельти Дунаю. До 2004 р. Україна і Румунія провели 24 раунди переговорів, які не принесли результату. У 2004 р. Румунія вирішила звернутися до Міжнародного суду у Гаазі. Через два роки Київ наважився на свій позов до суду.
Конфлікт став запеклим, оскільки дослідження, проведені ще у 1980-х рр., вказали на існування на шельфі недалеко від острова покладів нафти й газу. Підтвердили це також дослідження, проведені компанією “Чорономорнафтогаз” на початку цього століття. Тим самим непорозуміння стосувалося насамперед територіальних вод та розміру економічних зон обох країн.
Рішення суду означає компроміс. Зрештою спостерігачі підкреслювали вже раніше, що суд ООН ніколи у своїй історії не задовольнив прохання виключно однієї сторони. Суд підтвердив статус “острова”, але відмовився визнавати його частиною берегової лінії України. На думку суду, прагнення України означало б необхідність “юридичної корекції географії”. Тим самим острів Зміїний є українською територією з територіальними водами завширшки 12 миль.
Президент України В. Ющенко вважає вирок суду успіхом української дипломатії. “Це не є питання перемоги когось над кимось. Це є здоровий компроміс”, – зазначив він в інтерв’ю телеканалу ICTV. Водночас президент додав, що морські території поділено у пропорції 2,1 до 1 на користь України. Тим самим Ющенко не погодився з критичними голосами про поразку українських національних інтересів. Зокрема, про це заявляли комуністи, а також деякі представники інших політичних сил. Сергій Гриневецький, екс -губернатор Одещини, народний депутат України (Блок Литвина) вважає, що Україна не змогла захистити свої національні інтереси у даній суперечці. “Ще у січні 2007 р., коли Ющенко разом із Траяном Бесеску заявили, що приймуть будь-яке рішення суду у Гаазі, наш президент зробив перший крок до поразки”.
Однак більшість експертів вважають, що рішення суду все ж компромісне і в цілому відповідає українським інтересам. Цю думку поділяє директор міжнародних програм Центру Разумкова (Київ) Валерій Чалий: “Можливо, компроміс усе таки з певною перевагою у бік Румунії, якщо говорити мовою цифр, площ, того ж шельфу. Але потрібно також розуміти, що результатом і довгостроковими наслідками цього рішення буде те, що крапка, поставлена в суперечці, дасть можливість двом сторонам взаємодіяти, у тому числі і в економічній сфері. Це дасть можливість зняти спірне питання, яке іноді приводило до внутрішньополітичних обговорень і в Україні, і в Румунії, і, звичайно, активізувати співпрацю України з Румунією як з країною Європейського Союзу”, – наголошує Чалий.
Важко сказати, що далі з експлуатацією самого шельфу. Попри результати досліджень, немає точних даних стосовно покладів нафти та газу у цьому місці. Україна зрештою не має ані потрібних технологій, ані грошей для проведення експлуатаційних робіт. Цитований тут Валерій Чалий уже минулого року вказував, що питання острова Зміїного занадто заполітизоване, а обидві сторони повинні швидше укласти порозуміння на користь спільної експлуатації покладів.
“Наше слово” №8, 22 лютого 2009 року {moscomment}
