Ярослав Присташ ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №28, 2016-07-10
Юрій Гаврилюк, Хронологіон 2001–2011. Записки, Товариство «Український народний дім» у Перемишлі, Перемишль, 2014, 347 C.
Відомий автор цікавих есеїв та репортажів у «Нашому слові», головний редактор двомісячника «Над Бугом і Нарвою», поет і письменник, історик Юрій Гаврилюк виступає в новій ролі, яку важко описати одним словом.
У цій книжці він, крім спостережень, додає філософські метафізичні думки, не сторониться сарказму, іронії, гумору, рефлексії. Видавалося б, що це просто щоденник, у якому записані події та оцінка цих подій. Однак тут часто нема календарних подій, дати текстів не завжди збігаються з часом розповіді. Ці короткі датовані тексти є своєрідним потоком свідомості автора, які він вирішив оприлюднити. Вони все-таки є, певного роду, художнім твором. Крім думок, є короткі притчі, вірші, філософські сентенції.
Часто «Гаврило» (як звикли називати його друзі) сам із себе кепкує: «Чому пишу? Певно, тому що не маю зараз нічого цікавого до читання. Може, сам не напишу нічого цікавого, але завжди якось час швидше промине…» (01.04.2002 р.). Деякі тексти – блискучі, інші помагають прискорити час. Є фраґменти, наповнені повчанням або етичним засудженням людської поведінки. Але це не священицькі компіляційні проповіді Йоанникія Галятовського з його славного полемічного твору, та й наш автор не священик. Головними тут є ориґінальні роздуми на тему життя і смерті – все людське, що між початком і кінцем, а саме: любов, біль, журба, радість, злість, еротика, політика, література, історія тощо.
Окремо варто звернути увагу на цикл «Антоничівський зошит», де Ю. Гаврилюк філософує і подає свої спостереження з приводу життя і творчості Богдана Ігоря Антонича. Вагому частку присвячує теж Закерзонню – землі, по якій пройшовся власними ногами, людям, що тут живуть, архітектурі, природі, минулому.
Роздуми Ю. Гаврилюка є певним ключем, щоб зрозуміти особистість автора, пізнати його вразливість і хист пера. Стиль автора легкий, тому сторінки перегортаємо з задоволенням.
Оскільки Ю. Гаврилюк також фотограф, то можемо подивитися його знімки, а навіть оцінити обкладинку, яку він сам запроектував. Обкладинка підказує тематику книжки. Метафізичний, таємничий символ з коденської церкви Св. Духа, заміщений на першій сторінці обкладинки, як sacrum, та оголена жінка – на четвертій, як profanum. ■
