Людмила Лабович ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №38, 2013-09-22
Іван Ігнатюк, «Українські говірки Південного Підляшшя» (опис, тексти і словничок), Видавництво Episteme, Люблин, 2013, с. 108.
З ініціативи Товариства любителів музею матеріальної культури Холмщини і Підляшшя в Голі друком вийшла книжка «Українські говірки Південного Підляшшя». Її автор – відомий люблинський фольклорист Іван Ігнатюк (нар. 1928 р. в с. Данцях Володавського повіту, пом. 29 серпня 2013 р.), який протягом усього свого життя досліджував народну культуру та мову рідного Південного Підляшшя. Вступне слово про автора і його дослідницьку роботу, яку він вів понад півстоліття, а також про південнопідляські говірки написав люблинський мовознавець та славіст проф. Михайло Лесів.
У книжці І. Ігнатюк розглянув головні фонетичні, морфологічні та лексичні риси говірок Південного Підляшшя і виділив такі групи: луговицьку, полівицьку, хмацьку та архаїчну. Проте головну частину публікації становлять не аналізи мовних особливостей південнопідляських говірок, а тексти живою українською мовою, що їх автор записав у 1970-ті та 1980-ті роки, а також у 2002–2004 роках. Загалом у виданні вміщено 86 говіркових текстів з 25-ти сіл Володавського, Парчівського та Білопідляського повітів (тепер ці села – в межах Люблинського воєвідства). Деякі тексти (їх 17) І. Ігнатюк зібрав у своїх рідних Данцях. Вони були записані від підляських автохтонів, народжених у 1882–1939 роках, зокрема від нащадків русинів-уніатів, що прийняли католицтво після толерантного указу 1905 р., які й донині користуються українськими діалектами.
Говіркові матеріали показують мовне різноманіття Південного Підляшшя, а також діалектні особливості окремих сіл. Вони є свідченням доброго стану збереження мови на тій території, де загалом не мало би бути українців після лихоліть ХХ ст. (Перша світова війна і т.зв. «біженство», акція руйнування православних храмів 1938 р., Друга світова війна та – врешті – Акція «Вісла» 1947 р.). А виявляється, що українська мова тут все-таки збереглася. Крім того, записані І. Ігнатюком тексти є свідченням духовної і матеріальної культури цих теренів, оскільки більшість з них стосується головної теми зацікавлень автора – фольклорної спадщини Підляшшя.
Книжку завершує «Словник говірок Південного Підляшшя», в якому зафіксовано 533 говіркові слова (частина з них – суто підляські, друга частина – це полонізми) з поясненнями українською літературною мовою.
Південнопідляські говірки разом з говірками північної частини Підляшшя (тобто території між річками Нарвою і Бугом) зараховуються до північного (або поліського) наріччя української мови. Вони ще недостатньо вивчені. Побутує стереотип (і не лише серед простих людей, а й у наукових колах), начебто говірки жителів Південного Підляшшя – це українсько-польсько-білоруська мішанина (поширені далі говірки жителів Північного Підляшшя розглядаються як «білоруські» або «перехідні білорусько-українські» говірки). Натомість книжка І. Ігнатюка виразно показує, що мова жителів Південного Підляшшя – це складова частина українського мовного ареалу. Таким чином автор подолав стереотипи та до певної міри заповнив прогалину в дослідженнях південнопідляських говірок. Для молодих дослідників видання може стати заохоченням до подальшого вивчення та збереження мови жителів цієї української території. ■
