Марія Туцька ■ ПОДІЇ ■ №52, 2016-12-25
Прямуючи 26 листопада до катедрального собору Івана Хрестителя в Перемишлі, я навмисне їхала о 16.00 год. коло українських хат, щоб побачити, чи дійсно наша українська громада єднається з Україною в молитві за жертв Голодомору.
Так! На підвіконниках моїх сусідів горіли свічки пам’яті, а о 17.00 год. в cоборі Святого Івана Хрестителя митрополит, архиєпископ Євген Попович очолив панахиду за жертви голодоморів в Україні в роках 1921–1923, 1932–33 та 1946–1947 роках. Панахиду спільно відправляли: о. митрат Богдан Степан – парох, о. митрат Володимир Данилів, о. Дмитро Гарасим ЧСВВ, о. Іван Тарапацький – перемиський декан, о. Павло Рогунь – канцлер, о. Дмитро Лешко – сотрудник перемиський.
У молитовний настрій та задуму над тим, що відбувалося в Україні під час Голодоморів, увів нас похоронний псалм «Щасливая путь, де покійники йдуть» у виконанні ансамблю «Крайка» під керуванням Тетяни Наконечної. Магда Венгельник прочитала вірш «В селі весна повзе на ліктях», а Наталя Кіх – вірш «Зроніть сльозу». Наступні пісні-молитви, які прозвучали у виконанні «Крайки», «Дивная новина» та «Страдальна мати» не на одного з присутніх навіяли аналогію до сучасних подій в Україні. Всі присутні засвітили свічки пам’яті, щоб після молитви в соборі разом з духовенством, монахинями та вірними процесією пройти на прицерковну площу до пам’ятника жертвам Голодомору. Цей пам’ятник українська громада Перемишля встановила 2013 р., коли Україна і весь світ ушановували пам’ять жертв Голодомору 1932–33 рр. у зв’язку з 80-річчям трагедії. Під звуки дзвону «Івана» всі запалені свічки поставлено біля підніжжя пам’ятника. У скорботних святкуваннях взяли участь перемишляни, вірні Греко-католицької та Православної церков, представники всіх суспільно-культурних організацій. Були присутні почесний консул України в Перемишлі Олександр Бачик з дружиною, радна Ради міста Перемишля Олександра Цікуй, а також Павло Стрілка – голова Спілки українців-політв’язнів та репресованих, Михайло Пульковський – голова Товариства «Український народний дім», Марія Фіцак – голова Українського вчительського товариства в Перемишлі, Олександр Колянчук – Українське історичне товариство та члени Українського лікарського товариства, шкільна молодь на чолі з директором Петром Піпкою та вчителями.
Шкільна громада «шашкевичівки» 28 листопада вшанувала пам’ять жертв Голодомору – Геноциду українського народу у стінах своєї Аlma Mater. Для відзначення роковин учні І і ІІ класів загальноосвітнього ліцею підготували презентацію. Розпочали свій виступ документальним фільмом про голод 1932–33 рр. Цікаво змістовно про Геноцид проти українців розповіла Олена Лопачак – учениця 1 кл. ліцею. Інна Лук’янська (учениця 2 кл. ліцею) прочитала вірш, присвячений невинним жертвам Голодомору. На коридорах школи розміщено стенди з інформацією та архівними фотографіями з часу Голодомору. Тут можна було побачити заклики «допомогового» комітету в Перемишлі про збір харчів і протест проти жахливих подій в Україні. Адже штучний голод був спрямований не тільки на фізичне знищення українців. Комуністичний режим прагнув знищити саме українство, позбавити українську націю волелюбного духу, ідентичності і взагалі зламати її хребет. Хотів поставити знесилених голодом, страхом та відчаєм українців на коліна, стерти генетичну пам’ять народу, викоренити навіть думку про свободу і власну державу. Мільйони загиблих. Десятки мільйонів ненароджених. Понівечені долі. Виснажена душа українського народу. Немислимий масштаб цієї трагедії. Ім’я їй – ГОЛОДОМОР. Її суть – ГЕНОЦИД. За один рік з 1932 по 1933 кілька мільйонів українців загинули голодною смертю від штучно створеного Голодомору – Геноциду, спрямованого проти українського селянства. Саме селяни були головними носіями української мови і хребтом української нації.
Голодомор знищив мільйони, та не зміг зламати український дух і волю. Хвилиною мовчання школа віддала їм свою пошану. На закінчення врочистості всі разом (учні, вчителі, духовенство) заспівали «Вічная пам’ять». ■
