Ярослав Присташ ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №50, 2012-12-09
Akcja „Wisła” 1947. Dokumenty i materiały, Wstęp, wybór i opracowanie dokumentów Eugeniusz Misiło, Archiwum Ukraińskie & management academy group, [Warszawa 2012], 1246 s.
Після першого видання 1993 р. документів про Акцію «Вісла», нова книга Євгена Місила серйозно доповнює відомості про депортацію українського населення на території Польщі. Передовсім автор підійшов до теми системно. Через 20 років від першого видання в історичній дискусії порушено низку спірних тез щодо джерела, мотивації та інтерпретації методів виселення. Ця публікація вміщає удвічі більше документів, ніж перша (загалом 480, нових 240). Автор на їхній основі розвінчує міфи й переконання політиків та публіцистів стосовно Акції «Вісла». Тому неможливим видається читання опублікованих документів без коментаря упорядника видання. Спір серед істориків про питання причетності Москви до Акції «Вісла» Є. Місило вирішує на основі документів, які вказують на джерело депортації – Варшаву. Навіть інтенсивні пошуки першоджерел у 90-ті рр. в російських архівах, коли ще вони були відкриті, не принесли арґументів прихильникам тези про «московську» руку в етнічній чистці 1947 р. проти українців.
Громадська думка в Польщі свято переконана, що за допомогою Акції «Вісла» польська армія воювала з УПА. Документи це заперечують. Тодішні політики ясно висловлювалися: «Należy rozwiązać ostatecznie problem ukraiński w Polsce»! (укр.: «Слід остаточно вирішити питання українців у Польщі»). Чи такий заклик не нагадує нацистських методів щодо жидів?.. До речі, придивімося до обкладинки й почитаймо вислів Яцека Куроня, як мотто публікації… Сильним арґументом упорядника є факт, який випливає з документів. Оперативна група «Вісла» зовсім не орієнтувалася в тому, які сили та структури має УПА! Зате головні засоби були скеровані проти мирного населення. Тим паче, що 1947 р. активність українських партизанів була мінімальною: упівці навіть не спромоглися захистити сіл від виселення. Це гостро засуджує Є. Місило. З іншого боку, мілітарні сили польської армії, спрямовані проти українців, складали 20 тис. вояків, а упівців було до 2 тис. (за даними генштабу Війська польського – 800). Як же ж мали вони захищати всі села, яких було понад 300! Така концентрація армії ясно свідчить, що не боротьба з УПА була метою. Щоб побороти партизанів, вистачило б обставити всі українські села й чекати зими, на що звертає увагу автор публікації.
Опоненти видаються бути глухими на арґументи. Для них виселення – це боротьба з УПА. Проте як доказ проти цієї тези є остання межа цинізму: виселено навіть українських червоноармійців та українських членів Польської робітничої партії! А після депортації організовано операцію «дочищення» (пол. «operacja doczyszczania»), тобто полювання на українців, які залишилися, та інтеліґенцію. Чи боротьбою з УПА можна назвати виселення з Перемишля українських дітей із сиротинця та розміщення їх по дитбудинках по всій Польщі?! Їхня доля – така ж, як і польських дітей із Замойщини, котрих нацистська Німеччина вкрала. Можна сміло сказати, що під час Акції «Вісла» українці опинилися поза законом, майже як жиди під німецькою окупацією. Єдина різниця, що єврея можна було безкарно вбити на вулиці, а українців державні служби просто виловлювали, щоб депортувати й наглядати за ними аж до 1989 р.
Деякі польські історики наголошують, що назва «Акція „Вісла”» є неправильною, оскільки функціонувала назва «Grupa Operacyjna „Wisła”». Крім того, «операція» вказує на військові дії, але ж у протоколах Політбюро найчастіше вживався вислів «akcja ukraińska», а в адміністративних та військових документах – «Grupa Operacyjna „Wisła», «Akcja „Wisła”», та «Akcja „W”»… Отож, навіть таке другорядне питання, як назва депортації, упорядник досить чітко з’ясовує в передмові.
Ще один сенсаційний нюанс виникає з прочитаної публікації: виселяти українців допомагали… самі українці. Не йдеться тут про рядових новобранців в армію, а про офіцерів, які раніше воювали за незалежну Україну. Один з них, команчанин Остап Стеца, генерал Січових стрільців… був співавтором підготовчих документів до Акції «Вісла». Іншими слухняними функціонерами комуністичної Польщі, що прислужилися до депортації своїх земляків, були полковник Федір Дуда та майор Іван Ольковський.
Одним з елементів підготовки до виселення був повністю провалений перепис українського населення (тому тепер мені зрозуміло, чому старше покоління боїться переписів…).
Є. Місило звертає увагу на ще одну справу. За три місяці польська влада виселила приблизно 140 тис. людей, 3800 запроторила в концтабір та розстріляла 173 упівців. Утім, набагато страшніших методів уживало Військо польське в 1945–46 рр., «допомагаючи» українцям виїздити в Україну. Цим самим потрійне виселення (1945–46, 1947, 1950) мало на меті остаточно вирішити українське питання в Польщі. Акція «Вісла» була лише одним з елементів проекту деукраїнізації та творення мононаціональної держави. Якби це була тільки боротьба з українським підпіллям, то після його ліквідації населення повинно було повернутися до своїх осель.
Черговим дискусійним питанням є вживання терміну «концентраційний табір» стосовно Центрального табору праці в Явожні. Є. Місило знайшов документи, у яких польські службовці виразно рекомендують запроторювати українців саме до концтаборів після закінчення війни! Під час виселення 1947 р. його називали «харчувально-санітарним пунктом» (пол. Punkt Odżywczo Sanitarny w Katowicach).
Є. Місило показує нам генезу, хід, умови та наслідки виселення. Лякає масштаб залучених проти українців державних органів 1947 р. Показові суди, де суддями були люди без юридичної освіти, цькування в пресі, велика антиукраїнська нагінка тощо. Крім того, польські сталіністи свідомо до кінця використали організаційні здібності ген. Стефана Моссора. А потім вкинули його в тюрму й катували.
У додатках публікації подано список виселених місцевостей та кількість людей і дати виселення. Шкода, що немає всіх сіл та міст.
Насамкінець: звідки такий заголовок мого огляду видання? Гляньте на переселенські карти (у кого збереглися) і дочитайте в Місиловій монографії. Немало здивуєтеся. ■
