Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ 2010-02-04
{mosimage}
XV польсько-українське колядування, яке відбулося 24 січня у Білому Борі, з самого початку вписується в контекст діалогу двох культур.
Спільне польсько-українське колядування – це дуже гарна ініціатива, оскільки ми єднаємося в колядці, тобто в релігійній пісні, яка несе з собою значно більше, ніж музичні традиції, – висловлює свою думку Ірина Губ’як, дириґент хору “Джерело”, що діє при Білобірському комплексі шкіл ім. Т. Шевченка.
– Колядки мають великий зміст, мають силу єднання людей. Кожний з нас може почувати себе оцим пастирем, який іде до Ісуса складати дари; кожний з нас може бути ангелятком, яке співає Діві Марії. Це чудово, що лунають і польські, і українські колядки, що співають діти, молодь, дорослі і старші люди. Співаємо всі спільно.
Ідея організувати польсько-українське колядування вийшла від діячів білобірського гуртка ОУП Володимира Філя та Ірини Дрозд, і від тодішнього греко- католицького пароха о. митрата Йосифа Улицького. – Ми хотіли ближче познайомитися та інтеґруватися з хором, який діяв при римо-католицькій парафії, – розказує І. Дрозд, яка співає в хорі, що діє при греко -католицькій парафії. На це зразу погодилися тодішній римо-католицький парох кс. Анджей Буяр і дириґент їхнього хору Ірена Ковальська. Початки були дуже скромні – зустріч відбувалася в спортивному залі українського гуртожитку і виступали всього два хори (парафіяльні римо-католицький та греко католицький). А вже згодом почали виступати хори й гуртки, які діють на території всієї ґміни. – До того ж, ми намагалися кожне колядування збагачувати новими формами. Таким чином, у нас вже звучали колядки кашубською, німецькою, англійською та іспанською мовами, – нагадує В. Філь.
Тепер білобірське колядування організатори влаштовують почергово в греко- католицькій та римо-католицькій святинях. – З року на рік видно, що хори та ансамблі підвищують свій рівень, а програми стають щораз цікавішими. Це мобілізує самих учасників і пожвавлює діяльність їхньої парафії, – каже о. Петро Баран, який разом з білобірським гуртком ОУП організовував цьогорічне колядування. – Крім того, спільне колядування має також повчальний характер: римо-католики відвідують нашу церкву, а греко- католики костел і таким шляхом пізнають культуру свого сусіда, – продовжує думку священик.
Бо ж білобірське колядування має за мету зближення традицій Сходу та Заходу, інтеґрацію поляків та українців, які проживають на цьому терені, та ініціювання насамперед культурного діалогу. Кожного року, крім артистів, на колядування приходить близько 200 осіб, а виступають хори й ансамблі, які діють при парафіях, школах, будинках культури чи сільських світлицях (усього 9 різних виконавців). Організатори запрошують і гостей – цього року з Ґданська прибув Студентський камерний хор, у якому співають також білобірські випускники, та хор “Синтагма”.
Певною мірою, це колядування віддзеркалює згідне співжиття поляків та українців у Білому Борі.
– Можливо, дехто по-іншому ставиться до різних національностей, однак для мене не має значення, що мій товариш іде до церкви, тобто сповідує іншу віру, та належить до іншої культури. Навпаки, коли тільки маю час, намагаюся відвідувати українські заходи, бо це людину збагачує, – каже дириґент римо-католицького хору І. Ковальська. – Оце колядування настільки вросло в нашу місцеву традицію, що, попри деяку втому, коли надходить різдвяна пора, всі мобілізуються і ніхто навіть не подумає, що ця святкова зустріч не відбудеться, – продовжує думку пані Ірена.
Спільне колядування зближує обидві національності – не лише в духовному плані, але насамперед усвідомлює необхідність зберігання власних традицій, підтримування своєї тотожності. Традиції, яка не лише відрізняє нас від інших, а насамперед єднає покоління, вкорінює нас у минулому та дає почуття глибини життя. Важливо, що і поляки, і українці вміють ділитися своїм культурним багатством. До того ж, сама зустріч, особливо дітям та молоді, усвідомлює потребу плекання традицій та зміцнює прагнення повернутися до коріння.
“Наше слово” №6, 7 лютого 2010 року {moscomment}
