Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ №6, 2014-02-09
У Білому Борі 26 січня вдев’ятнадцяте спільно заколядували українці та поляки. Цього разу радість від спільної зустрічі затьмарювали тривожні вістки про події в Україні. Отож через колядування присутні єдналися з протестувальниками.
– Сьогодні українці на майданах захищають свою гідність і свободу, а також приналежність до християнської культури Європи. Від початку грудня минулого року до 19 січня цього року на майдані Незалежності в Києві можна було почути колядки та подивитися вертепи. Після 19 січня атмосфера на Майдані змінилася діаметрально. Зараз відчувається невпевненість щодо завтрашнього дня, але водночас і сильна віра у перемогу, – говорив голова білобірського гуртка ОУП Володимир Філь. – Українці стоять на своїх майданах, щоб вибороти те, про що писав Тарас Шевченко: щоб у своїй хаті була своя правда, і сила, і воля… Маємо надію, що наш спів донесеться до Києва на майдан Незалежності та в усі інші місця, де українці нині борються за свою гідність та право на краще життя, право жити в цивілізованій державі, й це додасть їм сили.
У цьогорічному колядуванні взяли участь парафіяльні хори, які діють при греко-католицькій і римо-католицькій парафіях Білого Бору та навколишніх місцевостей, а також дитячі й молодіжні співочі гурти. Завдяки молоді з українського ліцею, яка представила політичний вертеп про Євромайдан, присутні мали можливість відчути атмосферу майдану Незалежності. Як гість виступив Камерний хор духовної музики зі Щецина. Традиційного виконання усіма учасниками колядки «Тиха ніч» на завершення спільного колядування цього разу не було. Натомість могутньо прозвучала «Нова радість стала». – таким чином українці і поляки спільно віншували Україні щасливі літа…
Господарем цьогорічного колядування була греко-католицька парафія у Білому Борі. А за рік колядуватимуть у римо-католицькому костелі.
Сотрудник римо-католицької парафії в Білому Борі кс. Норберт Квєцінський вважає, що колядування – це насамперед радість від спільного сусідства. «Беручи до уваги те, що зараз відбувається в Україні, це також нагода показати нашим українським сусідам, що ми з ними, що підтримуємо їх», – зізнався кс. Норберт. Тому два останні куплети колядки «А вчора звечора» польська молодь заспівала українською мовою, таким чином віддаючи шану тисячам протестувальників по всій Україні.
– Спільне колядування – це не лише співання колядок та вшанування новонародженого Христа. Це також можливість зустрітися та краще пізнати одні одних. Присутність у наших святинях українців та поляків є насамперед проявом релігійності, а також взаємної сердечності, – зазначив В. Філь.
Тому протягом цих років у Білому Борі можна було почути колядки не лише українською чи польською, але й німецькою, іспанською та англійською мовами, а також лемківською і кашубською говірками. Саме це демонструє багатство цього реґіону.
Диригентка хору «Оберіг» з Мястка Ірина Ренгач вважає, що участь в українсько-польському колядуванні – це велика честь, оскільки ці дві культури мають багато спільного.
– Кожного дня молюся за тих, хто стоїть на майдані Незалежності. Я вірю, що правда врешті переможе. Я дуже вдячна, що можу жити в Мястку, де працюю в музичній школі. Проте я серцем разом з тими, хто зараз на київському Майдані. З тими, хто бореться за те, щоб жити у вільній, демократичній державі. Щодня відчуваю велику прихильність з боку поляків, які підтримують нас у цій боротьбі. Мені особливо боляче, бо я приїхала з Києва, а мій тесть, якому нещодавно виповнилось 99 років, живе саме на вул. Грушевського, якраз навпроти Верховної Ради. Якби не професійні обов’язки, то я б стояла тепер на Майдані разом зі своїми колеґами-музикантами, – зі зворушенням розповіла І. Ренгач. ■
