Записав С.М. ■ ПОГЛЯДИ ■ №23, 2013-06-09
Вікторія Петюк, Вчителька української мови в пунктах навчання в Круклянках і Позезджі, уродженка Рівненщини
Такий фестиваль, як ельблонзький, дуже потрібний. Він гуртує та об’єднує і вчителів української мови, і дітей, які навчаються в різних пунктах усієї Польщі. Приїжджаючи на цей фестиваль, – а ми з Круклянками і Позезджем тут уже втретє, – бачу, що діти вітаються один з одним, як із добрими знайомими, вчителі так само махають руками. Отже, ми вже знаємося. Коли вчителі знають один одного, то виходить, що ти не сам щось робиш, маєш такі ж проблеми, як і інші… Усе це створює спільну атмосферу, спільно можна щось вирішити в процесі вивчення української мови.
Прикро, що діти у вишиванках не спілкуються українською мовою. Але нічого. З часом вони до цього дозріють і будуть розмовляти по-українському, принаймні я думаю, що будуть. Але вчителі передусім мають звертатися до них не польською, а українською мовою, батьки також. Я вже про це багато разів при різних нагодах згадувала. Тільки в тому випадку, якщо дитина не зрозуміла, то тоді треба це перекласти на польську мову. Однак загалом до дитини варто звертатися українською. Діти, щоб вивчити українську мову, мусять її слухати. Якщо вони будуть її слухати й намагатимуться нею говорити, то в певний момент вони нею й заговорять.
Щодо самого фестивалю – це прекрасно, що він відбувається у театрі, де є добрі умови для його проведення. Проте є таке маленьке «але»: деякі виконавці мають коротку програму, а деякі – набагато довшу. Довша програма, можливо, теж є добра. І вона зроблена на високому рівні. Але якщо людина сидить понад три години, то ця програма, навіть дуже добра, може не сприйматися так, як вона на це заслуговує, як хоче та людина, яка напрацювалася над нею. Вважаю, що на таких фестивалях для кожного маленького митця або для того, хто готує програму, повинен бути реґламент: скажімо, 10–12 хвилин. Не може бути так, що хтось виступає 40 хвилин, хтось 30, а ще хтось 10. Для прикладу: на фіналі першого дня виступали діти з Перемишля з дуже доброю театралізованою програмою. Я була ними захоплена, тому що вони виступали дуже довго, напам’ять і з серцем, добре володіли українською мовою. Вони виступали останні, через три години від початку. Цей виступ кваліфікувався на окремий захід. На їхній останній номер важко вже було реаґувати, бо всі були втомлені. Хоч треба віддати належне залі: публіка була активна до кінця й нагородила перемишлян заслуженими оплесками. Ще раз підкреслюю, що фестиваль – потрібний, і дуже добре, що він проводиться і розширюється на всю Польщу.
професор Мирон Янків, Генеральний консул України в Ґданську
Це вже 47-й Дитячий фестиваль української культури, і то загальнопольський, з участю представників Варшави, Перемишля, Поморського і Західнопоморського воєвідств. Це надзвичайно важливий захід, бо приїжджають діти з українських шкіл, з пунктів навчання української мови і демонструють своє мистецтво – музичне, вокальне, театральне, танцювальне, що дуже важливо тому, що молодь переймає естафету своїх батьків, своїх дідів, утверджує українську присутність у Польщі. На фестивалі було багато цікавих колективів, обдарованих талановитих дітей, які зможуть продовжувати свою кар’єру в професійних музичних ансамблях, колективах, хорах, навчатися у професійних навчальних закладах театрально-музичної сфери. Дуже важливо, щоб відбувався постійний молодіжний творчий обмін між українськими колективами України і Польщі, наприклад, представників Ельблонґа з Тернопільською областю, з містом Тернополем. Вармінсько-Мазурський реґіон організовує поїздки творчої молоді на Рівненщину, Тернопільщину, Івано-Франківщину – це надзвичайно важливо. Посольство України і наше консульство будуть цьому сприяти. Такий фестиваль, як ельблонзький, заслуговує на те, щоб бути в календарі Міністерства культури України – установи, яка повинна мати під опікою українську культуру всюди, де вона себе проявляє. І, звичайно ж, Міністерства культури Польщі – бо ельблонзький фестиваль є одним з найбільших заходів, які проводить українська громада в Польщі.
