Записав гс ■ ПОГЛЯДИ ■ №47, 2015-11-22
Розмова з Петром Тимою, головою Об’єднання українців у Польщі, який 6 листопада брав участь в офіційному започаткуванні будови Польського дому у Львові.
Яке значення для польсько-українських відносин має ця подія?
Петро Тима: На мою думку, це важлива подія. Ми знаємо, що потреба Польського дому у Львові була наголошувана протягом багатьох років і ставилася як проблема в міждержавних відносинах Польщі та України. Вона й посередньо мала вплив на ситуацію української меншини в Польщі. Антиукраїнські середовища використовували, передусім після 2011 р., брак такої установи як арґумент проти України і нашої громади. Вони підкреслювали, що в Польщі постулати нацменшини вирішуються, а в Україні – ні. Можливо, першочерговим у цьому плані мусить бути е, що Україна повинна мати відносно національних меншин свою політику, яка б відповідала стандартам європейських країн. Вирішення справи Польського дому становить доказ того, що в Україні беруть до уваги не лише інтерес титульної нації, а й права та потреби національних меншин. Це дуже добре. Чи створення Польського дому дійсно може відібрати арґументи цим середовищам у Польщі, які лякають українським радикалізмом? Це завжди позитивний арґумент, особливо тоді, коли подія не з минулого, а відбувається на наших очах. Важливо, що цей будинок має стати місцем, яке своїми проектами сприятиме європейській інтеґрації. На це, зрештою, вказує сама назва установи – Центр польської культури і європейського діалогу Польський дім у Львові. Можна приймати, що по польському боці переосмислено питання концепції таких домів, які повинні бути не лише місцем, де зберігаються мова, традиція, культура даної меншини, але також площиною широкого польсько-українського співробітництва. Надіюсь, що це позитивний сиґнал. Саме він мав би закривати спекуляції щодо невразливості з українського боку. Деякі середовища й надалі висуватимуть питання майна Римо-католицького костелу в Україні. Але саме справа «дому» у Львові завжди була першочерговою в контексті польської меншини в Україні. Отже, тим закривається вагомий пункт серед невирішених справ.
Між Польським домом у Львові та українським Народним домом у Перемишлі існує домовленість про співробітництво. Чи вона зараз активізується?
На даний момент маємо підписаний документ, який можемо назвати «протоколом намірів». В ньому закладена співпраця перш за все на практичному рівні. Зокрема йдеться про те, щоб обидві установи стали вагомою складовою частиною транскордонного співробітництва між Львовом і Перемишлем. Тут передбачено завершення ремонтно-адаптаційних робіт у будинках. Потім хочемо вийти з реалізацією конкретних проектів. Після договору про співпрацю та врочистості у Львові ми повинні сісти за стіл переговорів і створити чітку «дорожню карту» зі встановленням напрямків активності та відповідальних за них суб’єктів. Ми також уже три місяці ведемо переговори з офіційною стороною в Польщі та Україні, оскільки хочемо, щоб таке співробітництво не було предметом зацікавлення лише громадського середовища нацменшин у двох державах.
На даний момент урядові сторони задекларували свою підтримку. Натомість парламентські вибори у Польщі внесли тут певну паузу. Пауза виникає тому, що нові люди в МЗС мусять ознайомитися з проектом і визначитись, чи вони за, чи проти нього. До цієї ініціативи мусять бути залучені службовці таких структур в обох державах, як Міністерство закордонних справ, Міністерство реґіонального розвитку та місцеве самоврядування Львівщини і Підкарпатського воєвідства. Отже, виборчі зміни в Польщі та те, що офіційно не проголошено конкурсу з усіма його подробицями, спричиняється до того, що наш проект опинився у своєрідному перехідному моменті. Одночасно започаткування будови Польського дому у Львові показує, що тут подолано наявні ще недавно формальні проблеми. Таким чином, ситуація помалу очищується. Через 1–2 місяці вже знатимемо, чи можна переходити до чергового етапу.
ОУП багато років співпрацює зі структурами поляків в Україні. Які процеси Ви помічаєте в цій громаді та в її становищі після демократичних змін в Україні?
Цікавим є прихід молодих лідерів, чого доказом є, наприклад, голова Польського дому в Івано-Франківську Мар’яна Осідач. В Україні появилися також нові якісні польськомовні пресові видання, радіо- і телепередачі, над якими працюють молоді поляки з України. Варто відзначити, що це обличчя змінилося і помолодшало в результаті праці громадських організацій у Польщі, Сенату та МЗС Польщі, скерованої на польську нацменшину в Україні. Важливо, що багато молодих лідерів цієї громади шанують своє українське громадянство і підтримують європейську орієнтацію України. Це видно і в публічних заявах, і в участі представників цієї громади в Майдані та війні на сході. Так само важливою була заява польських організацій щодо незгоди на маніпуляції важким історичним минулим. Все це – докази розуміння ваги польсько-українських відносин і потреби бути активним учасником цих процесів.
