В одному з пунктів чергового засідання Ради ґміни Загір’я знаходиться пункт про “переоформлення школи в Мокрому”. Правдоподібно хочуть створити нам школу з навчанням учнів від нульового до третього класу, а учнів від четвертого до шостого класу перенести до Поража. Таким чином школа в Мокрому була б відділенням школи в Поражі.

Та це зовсім нам не відповідає і ми цьому противні. Коли говорити про Пораж, то, очевидно, там діти будуть навчатися української мови, але думаю, що вони будуть себе зле почувати. У нас зовсім інша атмосфера, бо в нас нема різниці чи це дитина української, чи польської національності. І до всіх учнів учителі однаково відносяться.
Хоч мої діти вже завершили навчання у школі в Мокрому, то важко мені собі уявити, що моя дитина мала б піти вчитися до Поража. Іншим батькам також така ситуація не відповідає. З нами – жителями села, суспільністю ґміни – ніхто насправді про це не говорив. Були різні зустрічі, однак офіційно ніхто нас про це не повідомив, ми не отримали жодного письма, не було жодного засідання, на яке запрошено б представників місцевої ланки ОУП. Ніби трактують нас добре, але хіба щось тут не так.
Школа в Мокрому – лиш одна у ґміні, а може й у повіті, у якій більшість учнів навчається української мови. Проте, коли таке явище ліквідувати, то в цьому ніхто не бачить жодної проблеми. А проблема, наприклад, в тому, що коли переоформлять школу, важко буде створити групи навчання релігії. У нас є учні римо-католицького, греко-католицького та православного віровизнання, отже й навчання релігії відбувається в різних групах. Священики цих трьох Церков навчали по кілька годин окремі групи учнів. Коли дійсно частину учнів перенесуть до Поража, то і дітей розділять.
Ми хотіли б залишити цілу школу, тобто шість класів. Наші представники підуть до ґміни, мають поговорити з бурґомістром Загір’я, щоб може організувати в Мокрому громадську школу на правах публічної, а коли вже все добре розробимо, то хочемо вийти до ґміни з конкретною пропозицією. Було б добре, коли ґміна пішла б нам на руку – тим більше, що є батьки, які насправді сильно включилися у справу.
Говориться, що причина закриття школи лежить у фінансах, однак, як глянути на все, то виходить, що чомусь добачають найбільші проблеми ґміни, пов’язані з освітою, саме у школі в Мокрому, натомість не помічають того, що на дітей, які навчаються мови меншини, є більша субвенція, отже й ґміна отримує на нас більші гроші. На черговому засіданні Ради ґміни підніматиметься тема школи, тому й ми хочемо піти на засідання. але хіба щось тут не так.
Школа в Мокрому – лиш одна у ґміні, а може й у повіті, у якій більшість учнів навчається української мови. Проте, коли таке явище ліквідувати, то в цьому ніхто не бачить жодної проблеми. А проблема, наприклад, в тому, що коли переоформлять школу, важко буде створити групи навчання релігії. У нас є учні римо-католицького, греко-католицького та православного віровизнання, отже й навчання релігії відбувається в різних групах. Священики цих трьох Церков навчали по кілька годин окремі групи учнів. Коли дійсно частину учнів перенесуть до Поража, то і дітей розділять.
Ми хотіли б залишити цілу школу, тобто шість класів. Наші представники підуть до ґміни, мають поговорити з бурґомістром Загір’я, щоб може організувати в Мокрому громадську школу на правах публічної, а коли вже все добре розробимо, то хочемо вийти до ґміни з конкретною пропозицією. Було б добре, коли ґміна пішла б нам на руку – тим більше, що є батьки, які насправді сильно включилися у справу.
Говориться, що причина закриття школи лежить у фінансах, однак, як глянути на все, то виходить, що чомусь добачають найбільші проблеми ґміни, пов’язані з освітою, саме у школі в Мокрому, натомість не помічають того, що на дітей, які навчаються мови меншини, є більша субвенція, отже й ґміна отримує на нас більші гроші. На черговому засіданні Ради ґміни підніматиметься тема школи, тому й ми хочемо піти на засідання.

“Наше слово” №4, 22 січня 2012 року {moscomment}