Григорій Сподарик, журналіст «Нс» ■ ПОГЛЯДИ ■ 2011-04-07
У більшості повідомлень про повернення Народного дому в Перемишлі заслужено високо оцінено справедливий жест польської державної та місцевої влади. Проте паралельно виношувані сподівання щодо вирішення проблеми нерухомості для поляків у Львові з одного боку і майже замовчування їх другою стороною, можливо, найкраще показують, наскільки важким було, й, мабуть, залишається надалі справжнє “відклеювання” Перемишля від Львова. Імовірно, усі тепер пильно почнуть стежити за кроками української сторони, бо безперечно вони мають бути скеровані у бік вирішення “львівської проблеми”.
Варто однак, щоб базою і для рішень, і для журналістських повідомлень були тут реальні громадянські права поляків в Україні, а не вдячність за НД у Перемишлі. Українці в Польщі, дякуючи за його повернення, дякували також за виявлення справжнього суб’єктного підходу до своєї громади.
Справу повернення НД у загальнопольських мас-медіа найширше висвітлила щоденна “Gazeta Wyborcza”. Марцин Войцеховський в інформації від 21 березня відзначав, що багатолітні клопотання врешті закінчуються. Журналіст представив механізм, згідно з яким відбулося закріплення за українською громадою НД, та коротко описав історію об’єкта. У матеріалі автор пригадує, що НД протягом багатьох років був заложником різних польсько-українських спорів, а його передача пов’язувалася з питаннями відкриття цвинтаря Орлят у Львові та переказу в цьому місті польській громаді аналогічної будівлі. Цитований виданням голова Об’єднання українців у Польщі Петро Тима звернув увагу на те, що українська громада не раз доводила, що підтримує прагнення польської меншини, при чому виразно підкреслив, що з тим не належало пов’язувати питання НД.
Стаття під заголовком “Між нами весна” відкривала з першої сторінки ряшівське видання “GW” день після врочистостей у Перемишлі: “Те, що акт власності був підписаний першого дня весни – це добрий знак. Тепер можемо сподіватися, що польсько-українські відносини стануть ще теплішими”, – наведено слова Євгена Чолія, президента Світового конґресу українців, хоч не лише він у самому календарі добачав незвичайність цієї події. Авторка матеріалу Анна Ґорчица наголосила й на інших сподіваннях – саме поляків у Львові – і зауважила при цьому, що “повернення НД – це важливий сиґнал для влади в Україні”. Реґіональне видання “Super Nowości”, описуючи подію як велике свято для української громади, одночасно зосереджувалося на проблемі поляків у Львові.
Справа відгомоніла також в українському медіа-просторі, при чому найчастіше не виходила поза суто інформаційні повідомлення з короткими історичними ескізами. Подібну інформацію поміщено, наприклад, на веб-сайтах “Української правди”, аґентства “Уніан” чи державного “Урядового порталу”. Львівська щоденна газета “Високий замок” додатково помічає, що “на урочистості до Перемишля поїхав “десант” чиновників та депутатів Львівщини”, а про справу, яка живо цікавила мас-медіа за західним кордоном, тут згадувалося лише констатуючи, що “польська сторона просить взамін добротні приміщення в центрі Львова”. Про повернення НД інформує і київський “Тиждень”, який разом з тим наводить вітальну телеграму президента Віктора Януковича, де, зокрема, написано: “Я вітаю офіційну передачу українського Народного дому в Перемишлі нашій громаді і обіцяю, що Українська держава буде робити все, щоб у цьому домі справді було затишно, тепло і радісно. Щоб українці – громадяни Польщі постійно відчували турботу про них з боку України, їхньої Вітчизни і їхньої землі”. Проте найширше про справу написав, напевне, Ростислав Крамар, матеріал якого знаходиться на сайті “Радіо Свобода”. Автор пояснює, чому українська громада в Польщі подію називає історичною, згадує про “компроміси з допомогою міністерського “бартеру”” і про виклики майбутнього – як-от пошук коштів і капітальний ремонт, після чого, згідно з задумом ОУП, будинок у Перемишлі може стати важливим осередком української культури для всієї Центрально-Східної Європи. Наскільки увесь процес повернення будинку був нюансований, чи не найкраще видно в перших рядках Крамарової інформації, що звучать: “Український народний дім у Перемишлі продали… українцям”.
“Наше слово” №15, 10 квітня 2011 року {moscomment}
