Ярослав Присташ, головний редактор «НС» ■ ПОГЛЯДИ ■ 2010-07-21
З епопеї під заголовком “Пертурбації з Народним домом у Перемишлі” можна зробити зовсім непогану трагікомедію. Головними героями стали б, з одного боку, Перемиська міська рада і мер міста Р. Хома, а з другого – перемиський відділ ОУП і ГУ ОУП.
Дія перша розказувала б, як нам обіцяли передати будинок і всіх термінів не дотрималися. Потім – як з українців Перемиська міська рада і мерія зробили заложників міжнародної політики.
За словами мера Перемишля, це не мало будь-якого впливу на справи в Перемишлі. Я лише нагадаю візит у Львові делеґації перемиських депутатів, які рекомендували будинок колишнього “Сокола” для польської меншини, резолюцію № 1/2007 Перемиської міської ради.
Наступна дія повідомила би, як місто ремонтувало пам’ятку архітектури і як хотіло перекинути на іншу ціль кошти, що призначалися на ремонт НД; як строк закінчення ремонту даху з кінця 2008 р. пересунувся на вересень 2009 р., або інакше – як власник будинку провів тендер на ремонтні роботи; і врешті, як перемишляни зробили з під’їзду туалет, бо місту шкода було коштів на замок до вхідних дверей.
Ще одна знакова дія – як віце-мер міста Р. Левандовський заперечував поганий стан будинку 2006 р., а на початку 2007 р. будівельна інспекція вилучила театральний зал, бо протікав дах. Про карниз, який упав на автомашину, помовчу. Раніше адміністратор будинку проіґнорував рекомендації воєвідського реставратора архітектурних пам’яток про негайний ремонт НД. А потім вода залила архів УСКТ…
Окрема дія – це відмова від компенсації для ОУП коштів за ремонт 1992 р. театрального залу, електропроводів та системи опалення, а також важкі переговори щодо зменшення орендної плати за вилучений зал. Ішлося б також про брак доброї волі щодо погашення боргу ОУП за оренду НД.
Ще одну дію можна написати про реакцію омбудсмена Я. Кохановського, уповноваженої уряду з питань рівноправного трактування Е. Радзишевської на скарги ОУП. Далі – про клопотання президента Ющенка, посла Моцика і… всіх святих. Перемишль, мов скеля, твердий.
Комедією можна назвати голосування міської ради 10 серпня 2009 р. зі скандальною поведінкою та заявами одного з міських депутатів. Хоч проголосувало за обмін на державне майно будинку при вул. Костюшка, 5 тоді всього на два голоси більше.
Як епілог, можна дати коментар мера Хоми на відзначенні 100-ліття НД 2005 р.: “Naprawdę czynimy wszystko, by zakończyć sprawę oddania Domu Narodowego”.
Тепер, здається, останній строк, який задекларував мер Перемишля – липень 2010 р. Скажу, як невірний Фома: “не повірю, поки не побачу”.
“Наше слово” №30, 25 липня 2010 року {moscomment}
