Сила та реґулярність подібних випадків викликала нашу попередню активність – і також тому згадували ми про них на зустрічі з Б. Коморовським.Меншини сьогодні становлять невеликий відсоток польського суспільства; їхні проблеми часто проходять незауваженими побіч інших важливих проблем. Однак ми хотіли б інформувати про наші поточні справи широко, в тому числі й главу нашої держави. Тому, спираючись хоча б на досвід існування спільної комісії уряду і нацменшин, хочемо, щоб такі зустрічі відбувалися принаймні раз на рік, щоб мати нагоду розповісти президентові про життя громадян Польщі – неполяків.
Серед вартих обговорення питань, безперечно, – минулорічний перепис населення. Хоч його результатів ми ще не знаємо, то і так оцінюємо його краще, ніж проведений 2002 р. Вважаю, що цим разом краще були сформульовані запитання. І кожен, хто має іншу, ніж польську, ідентичність, міг це у переписі вказати. Натомість досить багато застережень можна мати до самого процесу проведення перепису. Виявляється, що завдяки Інтернетові можна було переписуватися по кілька разів, а з другого боку – анкетери не потрапляли до людей, яких раніше поінформували про свій візит. Частково переконаємося в тому, як усе пройшло, у другій половині лютого, коли на зустрічі з Головним статистичним управлінням (пол. GUS) говоритимемо про методи обрахунку результатів перепису.
Ришард Ґалля, член Сеймової комісії нацменшин, представник німецької меншини
На мене особисто ця подія справила приємне враження, тому що вперше довелося потрапити на офіційну зустріч нацменшин з президентом Польщі. Розумію, що був це куртуазний захід, але разом з тим вірю, що за ним підуть постійні та істотні за характером зустрічі. Німецька меншина при нагоді могла вирішити одну для нас особливо важливу справу – вдалося передати запрошення Б. Коморовському та прохання про надання почесного патронату над важливим для нашої громади циклічним Фестивалем німецької культури. Він відбуватиметься цього року, а патронат президентів Польщі та Німеччини надав би йому більшого престижу.
І повторю ще раз: ми сподіваємося, що такі зустрічі стануть постійними. Хоч президент і не розпоряджається – так, як уряд – коштами на діяльність меншин, то хотілося б, щоб через постійні зв’язки випрацьовувався в президентській канцелярії погляд на наші громади. З іншого боку, голова держави теж має слово, коли вирішуються питання затвердження чи збільшення державного фінансування діяльності нацменшин
