Записав Я.П ■ ПОГЛЯДИ ■ №5, 2013-02-03
Стефан Гладик, голова Об’єднання лемків
Я тимчасово став головувати в ОЛ, протягом двох найближчих засідань Головної управи ОЛ (це 10 місяців). Беру до уваги шанс на консультації та розраховую на нові сили, ідеї молодих людей у ГУ. Побачимо, як ця співпраця відбуватиметься найближчим часом.
З першого робочого засідання ГУ та дискусії бачу нові думки. Їх варто списати: була декларація про поділ завдань, щоб реалізувати це, на чому кожен знається. Головне – розвантажити нашого секретаря та зменшити надмір обов’язків подружжю Гойсаків.
При видаванні журналу «Ватра» помічаю великі резерви людей, які вже співпрацювали. Головний редактор Петро Шафран – вже літня людина, йому потрібна підтримка, так само не може цим займатися секретар ОЛ.
Звичайно, наша діяльність – це громадська праця. Будемо старатися про ґранти й реалізуватимемо проекти. Маємо чотири проекти, де є також можливість створити штати. Якщо нова управа буде бачити таку потребу, то, можливо, голова стане штатним працівником.
Останній строк моєї праці був складним періодом. Ми робили те, що було можливе. Найважливішим була ініціатива структур на місцях в активізації наших людей при консультації щодо двомовних таблиць. Таблиці є визначником реґіональної ідентичності рідних земель.
Нас непокоїть зростання крайніх ксенофобських польських сил, політичні торги. Не беруться до уваги раціональні арґументи, але суто вирахування під час політичної гри. Це робиться коштом національних меншин – чи то атаки на німецьку меншину, чи теж під час спроби політичного засудження Акції «Вісла». Так само 70-ті роковини «Волині 43» можуть використовуватися в політиці взаємності, де ми станемо заручниками.
Черговою проблемою є питання кризи, часто економія відбувається за рахунок національних меншин. Гроші виділяються, наприклад, на нагороди, як це було останнім часом в Сеймі РП (250 тис. зл для маршалків і віце-маршалків – це наш річний бюджет). У парламенті легкою рукою видають ці гроші, а на нас намагаються зекономити. Європейська економічна криза помалу до нас, до Польщі, доходить.
Чи в Міністерстві адміністрації та цифризації буде зрозуміння нашого відродження на рідних землях? Як до того віднесеться дуалізм самоврядування і центральних органів? Польська влада відчуває в цьому небезпеку. Маємо приклад Перемишля та «діалогу» в Білянці стосовно двомовних таблиць. Чи різні приклади – це лише інциденти, чи теж загальна думка суспільства? Присутня політична еліта на з’їзді декларує відкритість до нас.
У нашій діяльності треба також звернути увагу на західні землі. Там ОЛ замало робить для підтримки свого. Важливе, щоб така друга «антоничівка» діяла або у Шпротаві, або у Пшемкові чи Любині.
Я тішуся також, що є можливість і воля на спільну працю з іншими лемківськими організаціями. Незабаром буде зустріч з Богданом Ґочем і Юрієм Стажинським. Стосовно «лем-лемків», то ми пробували щось робити. Люди не проти співпраці, але управа Товариства лемків (Стоваришіня лемків) закрита на це. Вони мають свою філософію і грають антиукраїнською картою. А це же – найбільш жахливе, адже ми взаємно докучаємо один одному, коли маємо досить проблем з польським середовищем. Є велике поле до дій. Нехай кожен почувається тим, ким є, але нехай це буде щира, читабельна, без непотрібних і незрозумілих сварок активність.
В управі є молоді люди. Думаю, що варто написати програму для молоді, яка сама буде її реалізовувати. Тим більше, що юні люди відчувають потребу зв’язку з рідною землею. Так ми зробили з Лемківською ватрою, сцену формують молоді. Так само заходи в «антоничівці» проводять молоді люди; вони також упорядковують кладовища. Це – великий потенціал, який варто використати.
