Записала А.В. ■ ПОГЛЯДИ ■ №3, 2014-01-19
Роман Білас, голова Кошалінського відділу ОУП
Насамперед потрібно відзначити, що на території Західнопоморського воєвідства стосунки української громади як з місцевою владою, так і з тутешнім населенням є добрими та приязними. Тому спроба підпалення церкви у Щецинку і знищення хреста дивує. В цьому контексті варто нагадати, що мешканці цього реґіону здебільшого є нащадками жителів так званих кресів, тобто вихідцями з Віленщини, Львівщини чи Волині, колишніми жителями Познанського, Келецького воєвідства, а також переселені внаслідок Акції «Вісла». Отже, ніхто тут споконвіків не живе… Сьогодні Помор’я характеризується різноманітністю культури і традицій, тому прикро, що таке сталося саме тут. Батьки та дідусі злочинців, які це вчинили, походить з тих самих середовищ…
Будівництво церкви у Щецинку − це немов новий період для місцевої української громади, оскільки національне життя українців цього міста зосереджене навколо церкви. І все ж, українці Щецинка теж активно включаються в життя Білого Бору, зокрема, беруть участь у церковних та національних святах – міста лежать усього на відстані 30 км. Варто нагадати, що на території середнього Помор’я тепер будуються аж три церки: у Щецинку, в Білиці й у Мендзибожі. Це позитивне явище, яке показує, що наша громада є активною і розвивається. Згадані населені пункти – це невеликі міста і села, де більшість знає один одного. Тому спроба підпалення церкви та знищення хреста не були випадковими: злочинці добре знали, що цього дня українці святкують Святвечір. Це ще більше засмучує.
