Петро Тима, Юрій Рейт ■ ПОГЛЯДИ ■ 2010-06-10
Петро Тима, голова ОУП
Посол Олександр Моцик – один із найуспішніших українських дипломатів, які досі були в Польщі. За його каденції праця посольства у кількох сферах різко змінилася в кращий бік. Його найбільші досягнення – це помітна активність посольства в культурній, політичній та економічній сферах, доказом чого є хоча б створення мережі почесних консульств України, зміцнення генеральних консульств, а також присутність і активність на всіляких рівнях, що мало вплив на розвиток контактів між різними реґіонами Польщі та України.
Якщо дивитися крізь призму нашої громади, то треба відзначити його активність у справі повернення нам Народного дому, а також задіяність у питаннях, що стосувалися будування позитивних українсько-польських відносин. Також треба відзначити відкритість і допомогу для культурних проектів українців у Польщі. Може, це не була пряма фінансова підтримка, проте була неодноразова допомога в контактах з українськими державними органами, інтервенції на рівні Міністерства культури й туризму, обласної влади тощо. Не можна забувати й про покликання Координаційної ради української меншини при Посольстві України та активності посла щодо нагородження державними нагородами України представників нашої громади.
Без активності посла не була б можлива й така кількість візитів до Польщі президента Віктора Ющенка та зустрічі найвищого представника України з нашою громадою – у Перемишлі й на “Ватрі” у Ждині. У цьому сенсі посол підійшов на відповідному рівні щодо постулатів й очікувань української спільноти.
Невдачі праці посла пов’язані з загальною ситуацією в Україні – перш за все, причиною стала відсутність функціональної схеми співробітництва української держави з нашою громадою в рамках програми допомоги діаспорі. Тут причина провалу лежить у політичній ситуації в Києві, бо посол намагався цю проблему залагоджувати, зокрема, інтервенціями на рівні МЗС. Друга проблема стосується місць національної пам’яті. Тут також була помітною активність посла, проте політичний клімат не тільки в Україні, але й зміни в плані польсько-українських відносин у минулому й інші чинники стали причиною того, що від 2006 р. в Польщі за кошти України не реалізовано жодного проекту українських увічнень. Тому сьогодні маємо розпочаті й незавершені увічнення в Сагрині, у Горайці, неясності в справі Ланьцута й інших місць.
З ґлобальних невдач, які показують, наскільки посол залежний від ситуації в центрі (у МЗС, в уряді країни й парламенті), є провал дуже важливої ідеї створення Культурно-інформаційного центру України у Варшаві. Незважаючи на указ президента В. Ющенка та активність О. Моцика, який розумів потребу присутності України в Польщі в різних сферах, – проекту не втілено в життя.
Юрій Рейт, голова Координаційної ради української меншини при Посольстві України в РП
Активність посла України в РП Олександра Моцика треба оцінювати, зважаючи на надзвичайно професійні дії в багатьох напрямках. На два з них хочу звернути особливу увагу.
По-перше – це динамічна і багатовекторна робота над розвитком українсько-польських відносин, що проводилась успішно й з конкретними результатами. Це питання інтенсивного поширення співробітництва у різних партнерських відносинах Польщі та України, державних установ: діяльність неурядових організацій та співпраця з ними, велика кількість реґіональних проектів економічного плану, співпраця з самоврядними установами по обидва боки кордону тощо. Як наслідок, велика й багатовекторна активність посла та команди посольства (врахуймо також працю генеральних і почесних консулів у реґіонах та містах Польщі) проклала тисячі ниток зв’язку Польщі з Україною. Треба згадати слова самого посла: сильний зв’язок України з Польщею – це запорука сильного зв’язку України з Європою, а остання – це єдиний вибір України в подальшому розвитку.
Другий вимір активності посла, який особливо вагомий, як на мене, – це питання співробітництва з українською меншиною в Польщі. Думаю, це можна оцінювати в категорії людини, яка добре розуміла ситуацію цієї меншини, її потреби, а також те, що українська держава зобов’язана дати серйозну підтримку для збереження самосвідомості української громади Польщі. Це момент добрих контактів, відкритого спілкування, яке дало змогу чітко представляти й винести на обговорення всі питання, проблеми та очікування щодо нашої громади. Це я оцінюю позитивно. Пригадаю, що з ініціативи посла Олександра Моцика покликано – як єдину подібну у світі – Координаційну раду української меншини при Посольстві України в РП.
Однак з’являється другий план цього співробітництва, який зосереджений на Києві. Можна мати добрі контакти з Посольством України й послом. Натомість питання – чи з’явиться механізм співпраці та розробки питань, проблем, які повинні вирішуватися в Києві в державних установах України, а якщо так, то коли? – це питання залишалося постійно відкритим. Відчувалося прагнення посла змінити ситуацію, створити механізм, який би діяв незалежно від внутрішньої політики в Україні. Отже, Рада української меншини при Посольстві України, покликана послом, була успішна лише на 50%. Проблеми, порушені радою, у більшості не знаходили системного механізму вирішення у структурах української держави.
“Наше слово” №24, 13 червня 2010 року {moscomment}
