Григорій Сподарик, журналіст «Нашого слова» ■ ПОГЛЯДИ ■ №3, 2013-01-20
Ініціатива політичного засудження Акції «Вісла» – це крок до історичної справедливості. Так бачать це українські середовища не лише в Польщі, але й за кордоном. Виконуючи цей жест, Сейм РП продемонстрував би прив’язаність до демократичних цінностей та поваги до прав усіх громадян без огляду на національність. Проте, як показують останні події, подібного тесту не «проходять» рішуче налаштовані середовища кресов’ян і немала частина польських політиків. Ці люди в офіційних висловах та на спеціально утворених в Інтернеті порталах виступають проти засудження депортації українців, разом з тим роблячи наголос на конечності попереднього вшанування пам’яті польських жертв конфлікту на Волині. При нагоді укріплюються наявні вже багато років міфи, як-от, що нібито Акція «Вісла» була необхідною для боротьби з Українською повстанською армією.
Цього, звичайно, не підтверджують фахівці-історики, але противникам засудження депортації це не перешкоджає. Так само при наявності великої кількості публікацій чи меморіальних місць вони невтомно твердять, що пам’ять про польські жертви конфлікту на Волині – призабута.
Суперечності навколо постанови у справі засудження Акції «Вісла» викликали те, що на початку року проект документа не винесено в Сеймі Польщі на пленарне обговорення, про що ширше у своєму тексті пише Ігор Ісаєв. Годі сподіватися, що до часу повторного обговорення у слушності ініціативи вдалось би переконати згадуваних кресов’ян чи політиків, зокрема, опозиційної партії «Право і справедливість». Та напевно треба інформувати про пов’язані з депортацією українців факти. Це необхідне тому, що зараз дуже виразно противники засудження цієї трагедії роблять все, щоб «своєю правдою» залити громадський простір, а це небезпечне, бо рівень підтримки засудження Акції «Вісла» – невисокий також серед загалу суспільства. Як видно, спрацьовують витворені в минулому стереотипи, які сьогодні політично відновлюються.
В цьому дуже легко переконатися, стежачи хоча б за інтернет-форумами не якихось радикальних видань, але навіть тих, які вважаються ліберальними і які останнім часом друкували інформацію щодо парламентської ініціативи про засудження Акції «Вісла». Зіставлення цієї депортації з трагедією Волині має місце майже в кожному дописі. Тому добре, що на адресу Сейму Польщі надійшло від українських організацій багато офіційних листів, у яких висловлюється подяка за ініціативу (друкувалися в попередньому числі «НС»). Також позитивним було те, що в самому Сеймі РП, у рамках одного з засідань комісії нацменшин, історики мали нагоду представити факти щодо Акції «Вісла». Про цю трагедію голосно заявляв минулорічний Конґрес українців у Польщі. Нещодавно Українське товариство у Люблині організувало прес-конференцію на тему Акції «Вісла», а в середині минулого року з ініціативи Об’єднання українців у Польщі влаштовано у Варшаві присвячену темі депортації дискусію. Отже, чимало інформаційних ініціатив уже відбулося – і добре було б, якби за ними пішли чергові. Нам, імовірно, не вдасться побороти «кресову істерію», але принаймні треба спробувати дійти до тих, кого можуть переконати історичні факти. А серед них – те, що боротьбою з УПА важко пояснювати ув’язнення українських дітей у концтаборі в Явожні.
