Петро Андрусечко політолог, головний редактор «Українського Журналу» ■ ПОГЛЯДИ ■ №14, 2014-04-06
Після анексії Криму Росією ситуація залишається дуже напруженою. Російська Федерація продовжує стягувати військові сили під кордон з Україною. Загроза ескалації конфлікту, а навіть відкритих бойових дій є дуже високою. Це підтверджують незалежні українські експерти з військових питань і проблем безпеки.
Виходячи з політичної дійсності, на даний момент слід зазначити, що Крим де-юре належить Україні, проте де-факто став російською територією. Сьогодні українські державні структури, які відповідають за питання безпеки, повинні скерувати свою увагу на те, щоб найбільш небезпечні терени захистити відповідною кількістю українських військових одиниць. На жаль, останніми роками не була опрацьована сучасна військова доктрина, яка могла б відповідати потенційним військовим загрозам України. Тому більшість українських військових одиниць досі локалізуються в західній Україні. Тепер відбувається переміщення їх у східному напрямку. І це, безсумнівно, позитивний момент.
По-друге, оскільки зберігається високий ризик диверсійних дій і впливу аґентів на розвиток ситуації (з метою підтримки сепаратистських настроїв), силові структури повинні зміцнити внутрішній контроль у найбільш нестабільних реґіонах. Власне є інформація, що ці процеси вже йдуть повним ходом. Останнім часом СБУ провела кілька арештів російських аґентів. Зміцнено кордони, тим самим зменшивши можливість проникнення так званих «путінських туристів». Я особисто мав нагоду переконатися в цьому, коли повертався з подорожі у Крим та на Арабатську стрілку: в Мелітополі до потягу увійшла група українських прикордонників для перевірки пасажирів, особливо жителів Росії.
Чому це так важливо? На думку багатьох експертів, Росія намагатиметься спровокувати ситуацію за кримським сценарієм, тобто захоплення так званою «самообороною» місцевої влади у південно-східних областях. І заявить, що російське населення цих реґіонів − під загрозою. Саме так дехто інтерпретує факт блокування Верховної Ради «Правим сектором» у зв’язку з конфліктом навколо смерті Сашка Білого. З’явилися звинувачення на адресу «Правого сектора» в нібито співпраці з російськими спецслужбами. Однак вони здаються мені необґрунтованими, оскільки жодних доказів цього немає. Натомість варто задуматися, наскільки діяльність «Правого сектора» проти міністра внутрішніх справ Арсена Авакова може дестабілізувати ситуацію, тим самим створивши привід для ймовірної російської інтервенції. Зрозуміло, що перед загрозою військових дій Україні потрібна єдність. І краще, щоб члени парамілітарних організацій знайшли своє місце у лавах Національної гвардії, оскільки російські війська вже перебувають на території Херсонської області. ■
