Записав П.Л. ■ ПОГЛЯДИ ■ №37, 2013-09-15
Марко Сирник, відповідальний в ОУП за справи освіти
Зміна статусу школи на негромадську − це шанс для малих шкіл чи тих, які мають мало учнів. Проте головне питання: чи наші місцеві українські громади до цього готові. А зміни повинні впроваджувати вони самі, бо я не уявляю, як керівним органом могло би бути ОУП, що діє в центрі і не має у статуті пункту про ведення такої форми діяльності. Тому цим повинно займатися місцеве товариство чи фонд. Для окремих малих місцевостей (наприклад, Мокрого) або для шкіл, де є мало учнів (приміром, у Білому Борі) − це шлях до порятунку. В Мокрому існувала загроза ліквідації школи: вже було рішення про її закриття. Очевидно, така загроза дала стимул для громади, щоб почати порятунок школи.
Тут треба усвідомити, що насправді означає для школи – стати суспільною? Коли вона отримує статус негромадської, то, передусім, відчувають це не діти, а вчителі, адже це позбавляє їх ґарантованих соціальних забезпечень.
Сьогодні негромадських шкіл з’являється у Польщі щораз більше, бо таким чином можна зекономити гроші на їхнє функціонування. Очевидно, такі школи є у списку навчальних закладів, згідно з яким Міністерство освіти виділяє фінансування, а відомство передає ці гроші за посередництвом ґміни для нового ведучого органу − товариства чи фонду. Згідно з законом, ґміна має обов’язок передати цю субвенцію на школу. Деякі ґміни, наприклад ця, в якій я проживаю (де останнім часом три школи стали негромадськими), зобов’язуються навіть за власні кошти робити ремонти та оплачувати витрати, пов’язані з функціонуванням школи. Але, очевидно, це залежить від ґміни.
Процес перетворення школи у негромадську прописаний у законі. Щоб від ґміни школу перейняв інший ведучий орган, треба, по-перше, її формально ліквідувати. Іншого виходу нема. Натомість, якщо йдеться про перспективи, то я би просив керівництво шкіл, у яких навчається мало дітей, щоб діяльність у напрямку зміни статусу школи на негромадську відкладалася на останній момент. Треба до цього наперед приготуватися, оскільки сам процес закладення товариства займає трохи часу. Я вважаю, що для шкіл, де вчиться мало учнів, при такій формі фінансування, як зараз, це неминучий процес, і рано чи пізно ця проблема їх торкнеться.
