(записав гс) ■ ПОГЛЯДИ ■ №24, 2013-06-16
Андрій Комар, голова громадського комітету відбудови Народного дому (НД) в Перемишлі
Щойно отримавши реальні кошти, ми почали втілювати в життя конкретні ідеї. Я вірю, що тепер спрацює ефект «снігової кулі», який охоплюватиме щораз ширше коло жертводавців. Коли приїжджають з інших реґіонів представники нашої громади і мають «наочну зустріч» з НД, то по дорозі від підвалу до горища будинку найчастіше їхній скептицизм перетворюється в захоплення, а потім виникає переконаність, що в цій установі є потенціал.
Відповідь на запитання про те, чим НД стане в майбутньому, – складна і водночас проста. Найкоротше можна було б сказати, що тут має «поселитися» все те, чого ми, українці в Польщі, досі не маємо. Першим прикладом може бути професійний театр, а за ним – український музей, документальний центр чи осередок нашого репрезентативного хору «Журавлі», який тиняється по всій Польщі. У плані збереження нашого минулого ми маємо ряд цікавих ініціатив, хочемо включити дослідників (Євген Місило, Богдан Гук, Роман Крик та інші). Отже, скажіть, чи не було б добре зібрати все це в одному місці, дати організаційну підтримку й можливість усім охочим ознайомлюватися з засобами?
Повертаючись до прикладу з театром, не йдеться нам лише про окремі вистави. Мені особисто не раз доводилося чути про молодих українців у Польщі, які зараз навчаються за різними мистецькими спеціальностями. Чи ж не могли б вони в постійному перемиському театрі розвиватися як професійні артисти, а пізніше відвідувати з виставами наші осередки по всій Польщі? Звичайно, завжди можемо запросити над Віслу якийсь театр з України, але ми не повинні покидати амбіцій, щоб мати теж місцеву перлинку. Проте виключно на громадських засадах і одноразових проектах цього всього не вдасться зробити.
До речі, ми й досі не спромоглися утворити культурних установ нацменшин. В нашому випадку такий центр міг би бути, наприклад, у Перемишлі, виконувати перераховані вище завдання. Міністерство культури, яке в цьому плані має вирішальне слово, досі не знайшло на це коштів, але ж ніхто не сказав, що так не станеться через рік чи може п’ять років. Невизначеність ситуації має вплив і на те, що, попри наявний ряд ідей, нині важко однозначно говорити про майбутнє НД. Ми прагнемо утворити в першу чергу театр, проте дати ґарантію цього вже сьогодні було б маловірогідним.
Можемо чітко щось сказати лише про виконані і заплановані ремонтні роботи. На даному етапі саме вони є найважливішими. І тому таке велике значення має громадська збірка коштів. Сьогодні НД у технічному плані знаходиться ще майже повністю в «сирому» стані, але з кожним місяцем наші реставраційні зусилля стають щораз більш помітними. Їхня інтенсивність залежить також від рівня зацікавленості НД серед представників нашої громади в усій Польщі.
