Нещодавно завершилася зміна “умеблювання” на політичній сцені Польщі після цьогорічних парламентських виборів. Цей процес приніс новинки в деякі питання, що стосуються національних та етнічних меншин.
Згідно з попередніми заявами, поділено Міністерство внутрішніх справ і адміністрації, яке займалося справами нацменшин і при якому діяла спільна комісія уряду та нацменшин. На основі поділеного відомства створено окремо Міністерство внутрішніх справ і Міністерство адміністрації та цифризації – і саме в розпорядження останнього потрапили справи меншин.

Керівником цього відомства став міністр Міхал Боні, а безпосередньо за співробітництво з меншинами відповідатиме, як і раніше, державний секретар Влодзимеж Карпінський (ще за попереднього скликання він замінив Томаша Семоняка, який став міністром оборони).
Зміни відбулися й у складі сеймової комісії національних та етнічних меншин. Її головою обрано Славоміра Рибицького (Громадянська платформа [ГП], пол. РО), а серед його заступників є представник української меншини Мирон Сич (ГП), білоруської – Євген Чиквін (Союз лівих демократів, пол. SLD), німецької – Ришард Ґалля (незалежний) та попередній голова комісії Марек Аст (Право і справедливість, пол. PiS). Теперішній повний склад комісії має 18 депутатів, з яких 8 – це представники ГП, 5 – ПіС, двоє – Руху Палікота, один незалежний та по одному з Слд і Польської народної партії (пол. PSL). У комісії попереднього скликання працювало 8 теперішніх її членів, з яких четверо, як і зараз, входило до складу її президії. Варто відзначити, що серед нових членів комісії є, зокрема, Малґожата Хомич – колишній підкарпатський воєвода, яка була задіяна у справи української громади (зокрема, повернення Народного дому в Перемишлі). Крім згадуваних політиків, до складу комісії увійшли: Дорота Арцишевська-Мелевчик, Йоахим Брудзинський, Мар’ян Цицонь, Аркади Федлер, Мечислав Лучак, Ґжеґож Матусяк, Марек Плюра, Зофія Попйолек, Ярослав Русецький, Адам Рибакович, Александра Трибусь та Марек Войтковський.
Тепер ще нічого не відомо про порядок праці комісії – більше інформації, певно, з’явиться після чергового сеймового засідання вже в грудні. Важливо, що чимала кількість депутатів, які займатимуться в рамках цієї структури справами меншин, мають за собою досвід праці в комісії попереднього скликання. Добре також, що збережено неписану традицію, згідно з якою в президії комісії засідають представники конкретних меншин Польщі. Це повинно ґарантувати більшу чутливість на наші проблеми, котрі, як правило, потрапляють на окраїни політичного життя держави. Отже 18 депутатів мають дбати про те, щоб вони там не розчинилися, зокрема в той час, коли на порядку денному стоїть боротьба з черговою хвилею фінансової кризи.
Однак стурбованість може викликати не лише рівень майбутньої фінансової підтримки з боку держави. Сеймова комісія меншин, як і спільна комісія уряду та меншин, незабаром повинна зайнятися аналізом результатів перепису населення, а також вічно актуальними питаннями, як-от освіта меншин чи присутність у мас-медіа. Проблеми з пунктом навчання української мови у Варшаві показують, що заміна тимчасової розв’язки на стійкий механізм може відбутися саме на парламентському рівні. З парламентської програми попереднього скликання до теперішнього невирішеною перейшла також справа центрів культури для меншин. Нічого невідомо й про реакцію держави на виступи проти меншин на Підляшші, що мали місце влітку цього року. Листопадовий Марш незалежності у Варшаві показує, що ростуть в силу радикальні праві настрої в державі та брак розуміння для будь-якої відмінності – в такій атмосфері прояви незадоволення дуже легко можуть полетіти рикошетом у напрямку нацменшин. Сьогодні знаємо вже державних службовців, які мають нас захищати від різних небезпек, дбаючи водночас про те, щоб національна різноманітність у Польщі не зазнавала реґресу. Тепер очікуємо перших кроків на цьому шляху.

“Наше слово” №49, 4 грудня 2011 року {moscomment}