Марко Сирник, заступник голови Українського вчительського товариства у Польщі і член робочої групи щ ■ ПОГЛЯДИ ■ 2010-12-23
Міністерство внутрішніх справ і адміністрації (МВСіА) нещодавно допрацювало наш попередній варіант стратегії розвитку української освіти в Польщі. Свої додаткові пропозиції до цього документа – зокрема, інвестиційні проекти у наших шкільних комплексах – ми були зобов’язані надіслати до кінця серпня. Частину наших нових зауважень прийняли. Напевно позитивним є те, що МВСіА погодилося включити в документ інвестиційні проекти трьох наших шкіл, а щодо двох інших, які запізнилися, спробую переконати службовців, щоб їх також взяли до уваги. У документі є інформація про прагнення створити українські школи у Варшаві та Більську-Підляському.
Черговий раз відхилили проект методичної опіки над процесом навчання з боку нашої організації – за це відповідатимуть надалі реґіональні самоврядні структури. Важливо, що врешті вдалося забезпечити кошти на функціонування методистів у Підкарпатському і Поморському воєвідствах. Тепер, у зв’язку з прийняттям нового бюджету Європейського Союзу, ми прагнутимемо внести до стратегії механізм, який зобов’яже Міністерство освіти виступати з проектами до європейських структур, за кошти з яких міг би бути створений центр вдосконалення наших вчителів. Частково МВСіА прийняло розроблений нами спосіб стеження за рівнем виконання положень стратегії. Ідеться, наприклад, про такі справи, як спосіб розподілу груп у міжшкільних пунктах навчання. Часто, з огляду на економію коштів, ведучі органи, як ґміна чи повіт, порушують правила і доводять до того, що в одній групі вчаться учні від першого класу початкової школи аж до останнього гімназії. Ми просили також, щоб був розроблений ефективний спосіб нагляду за директорами і тим, у якій мірі вони допомагають вчителеві та процесові навчання української мови. Хочемо, щоб такі контролі проводилися кілька разів у різні роки, що дало б нам певен оглядовий матеріал.
Щодо подальшої долі стратегії, то спочатку ми будемо намагатися довести до зміни тих положень, які вважаємо некорисним для процесу навчання української мови в Польщі. Серед питань, які вимагають додаткових консультацій з відомством – фінансування пунктів навчання, навчання української історії чи географії не лише в школах, але також у пунктах тощо. Проблемою, на нашу думку, є також спроба заміни традиційних підручників електронними, при чому лише тих, якими мають користуватися представники меншин. Це не нова ідея, проте вона виразно демонструє, що Міністерство хоче позбутися додаткових витрат. Невідомо, чи вдасться врешті записами в новому документі вирішити проблеми зі створення групи експертів, яка оцінюватиме підручники для наших учнів. Виразно бачимо, що держава хоче скинути на меншини процес створення необхідних для них підручників та допоміжних матеріалів – цю проблему ми також хочемо з’ясувати, бо держава не може заявляти, мовляв, ви самі не створили підручники. Думаю, у січні-лютому 2011-го документ про розвиток нашої освіти повинен бути узгоджений і схвалений.
Записав Г. С
“Наше слово” №52, 26 грудня 2010 року {moscomment}
