Павло Лоза, журналіст «НС» ■ ПОГЛЯДИ ■ 2011-10-14
{mosimage} При нагоді візиту президента України Віктора Януковича у Варшаві на саміті Східного партнерства, український глава держави зустрівся з президентом Польщі Броніславом Коморовським. Безперечно, їхні переговори в Бельведері передусім стосувалися питань угоди про асоціацію України з ЄС і двосторонніх відносин. Президент України підкреслив, наскільки важливою є підтримка Варшави для європейських прагнень Києва та запросив Броніслава Коморовського і прем’єр-міністра Дональда Туска на відкриття Олімпійського стадіону в Києві.
“Ми з головою уряду задумуємося, як це зробити, щоб показати польську присутність у такий важливий момент у Києві. Це напевно засвідчує те, що футбол може мати вирішальний вплив на хід політичних подій”, – говорив президент Польщі. Хід політичних подій, можливо, хотіли змінити двоє депутатів з опозиційних фракцій “Наша Україна – Народна самооборона” та партії Юлії Тимошенко “Батьківщина”, які у той самий час організували в приміщенні варшавської “Політичної критики” зустріч для преси. У такий спосіб хотіли донести світові, що погіршується та погіршуватиметься ситуація в Україні в контексті переслідування опозиційних фракцій, чого наслідком є арешт Юлії Тимошенко чи гонитва за іншим опозиційним політиком, Юрієм Луценком, а також загальне погіршення ситуації, коли йдеться про права людини. Проте цією зустріччю були зацікавлені лише двоє журналістів. Українські політики виправдовували низьке зацікавлення тим, що всі події – ця конференція, брифінґ президентів і саміт Східного партнерства – проходять у той самий час. Але чи дійсно так є, адже, певно, журналістів у Варшаві чимало?
Здається, не потрібно доносити світові те, що відбувається в Україні: громадськість, а тим самим і президент Віктор Янукович – знає, що світ дивиться йому на руки. Щодо цього український лідер уже отримав чіткий сиґнал під час саміту.
Певно, президент України через арешт Ю. Тимошенко хотів пробити собі шлях до наступної каденції, проте вже сам здогадується, що зробив помилку. Він не може скасувати рішення суду про арешт – бо тим признається до помилки – і тому йому залишається: помилувати Ю. Тимошенко.
“Наше слово” №42, 16 жовтня 2011 року {moscomment}
