Записав І.Щ. ■ ПОДІЇ ■ №49, 2015-12-06
Богдан Путько, організатор та учасник «Ярмарків»
Я тут присутній від другого «Ярмарку». Не був лише на першому, який ще тоді називався «Уескатіадою». Приїжджати на «ярмарки» почав спочатку як глядач, а потім уже від 1980 року як організатор, у різні роки, скажімо, в різних ролях.
Теперішні «ярмарки», правду кажучи, своєрідні, бо особливі, однак лише концерти, зібрання окремих ансамблів. Колись ми мали ідею робити «ярмарки» як спеціальний захід із якоюсь провідною ідеєю, кличем. Намагалися вийти з непорожніми руками до глядачів, тобто завершити весь цей захід в одну цілість. Були «ярмарки», але для історичної справедливості треба згадати «Уескатіаду», яка стала першою зустріччю українських студентів Варшави і Ґданська. Саме від того моменту в домівці УСКТ, що була колись на вулиці Длуґі Тарґ у Ґданську, почалися «ярмарки». Перші заходи можна справді порівняти до сьогоднішніх, тому, що це були звичайні концерти якихось ансамблів, було дотепне конферансьє, просто почали ми від звичайних концертів. Однак уже від 80-х років ми обстоювали більш завершені «ярмаркові» проекти, де, наприклад, на сцені була українська корчма, в якій «ярмаркували» виконавці та кабаре, чи потім лейтмотивом було щось на зразок паризького «ревью-шоу», чи інші видумані нами заголовки «ярмаркових» концертів, щоб зібрати «ярмарок» в одну цілість. Під таким кутом був ведений конферанс, щоб «ярмарок» залишив у глядачів своєрідну пам’ять.
Що далі? На те запитання відповідь видно на «ярмарковому» залі, що вирує поруч нас. Присутня тут тисяча учасників «ярмаркової» забави дає відповідь на це питання. І надалі з «ярмарком» буде добре! ■
Павло Зарічний, організатор «Ярмарку»
Напевно не буде смерті цьому заходові. Напевно буде більше можливостей, щоб ще більше публіки могло приїжджати до Ґданська.
Добре, можемо продовжувати розмову про оновлення формули «ярмарку». Були колись «ярмарки», де було на сцені усього потрохи, було і кабаре, і пісня…
Це не є так, що ми не беремо і не хочемо бачити на цьому заході кабаре, це не є так, що ми не беремо театру, це є так, що ми вибираємо з гуртів, яких виступ є можливий у Польщі.
Колись були кабаре з Перемишля, з Ґурова, вони самі приїжджали; ми є відкриті на різноманітні пропозиції поширення української культури. Однак нині, правду кажучи, цих кабаре нема.
Я думаю, що непоганою пропозицією цього року був театр, бо у п’ятницю ми бачили, як не тільки старша молодь сиділа на кріслах та оглядала видовище через три години, тільки також ми бачили дуже багато молоді, яка стояла три години й оглядала ті театральні вистави. А ще ми десять років тому не думали, що молодь буде дивитися театр, бо «ярмарок» тоді був лише рок-концертом. Ця формула «ярмарку» в останніх роках проходила еволюцію, мінялася. Я знаю, що коли «ярмарок» починався, то було так, що були різноманітні форми презентування української культури, потім «ярмарок» перетворився в рок-концерт, але я думаю, що не можна мати з цього приводу закидів до організаторів. Просто не було тоді такої можливості, яка давала б нам різноманітність пропозицій для молоді. Тепер ми бачимо, що у Ґданську маємо свій український театр «Навпаки», є перемиські колективи. Запросили ми в гості театр з Харкова, була «Vivienne Mort» із Києва. Це не були аж ніяк рок-гурти !
Це були дуже ліричні, можна сказати, майже театральні виступи і багато людей дуже добре прийняло цю пропозицію. ■
