П.Т. ■ ПОДІЇ ■ 2008-10-23
9 жовтня відбулося засідання сеймової Комісії національних та етнічних меншин. Попри те, що у програмі засідання був лише один пункт – обговорення схеми роботи Департаменту віровизнань та національних й етнічних меншин Міністерства внутрішніх справ і адміністрації, воно заслуговує на увагу.
У першій частині засідання комісії міністр Томаш Семоняк представив звіт про роботу Департаменту і свою особисто (як заступник міністра внутрішніх справ відповідає він за роботу Департаменту, крім того, він також голова Спільної комісії уряду та національних меншин). Міністр, окрім загальних даних про місце і роль департаменту в реалізації політики держави, представив депутатам і гостям комісії своє бачення того, як повинна виглядати співпраця МВCіА і меншинних організацій, а також розповів, що вдалося йому досягти за час після призначення на посаду. Міністр підкреслив, що у своїй роботі акцентував на потребі діалогу і співпраці з меншинами, відкритості на їхні постулати. На його думку, багато питань вирішуються.
Прикладом є зміна частини процедур і термінів, пов’язаних із переказуванням грошей на проекти, реалізовані меншинними організаціями, такі як робота у реґіонах уповноважених у справах меншин. У багатьох справах помітні зрушення, навіть у тих, що затягувалися роками. Міністр підкреслював активність відомства у питаннях “Руської бурси” у Горлицях та “Народного дому” в Перемишлі, діалозі про історичні пам’ятники та історичну політику. Серед досягнень назвав він також вироблення постійно діючого механізму консультацій із меншинами, яким у Спільній комісії має допомагати прийнята на штатну посаду в МВСіА особа. Варто відмітити, що попередній міністр Ярослав Зелінський не бачив такої можливості; слід зазначити, що тепер цією працівницею стала молода українка.
Коли йшлося про оцінку роботи Департаменту віровизнань та меншин у 2008 р., розбіжностей не було. Позитивно про роботу міністра та його підлеглих відгукнулися також депутати (без огляду на партійну приналежність), які дякували за зроблене, підхід до роботи, особисту активність. Думаю, що під такою оцінкою роботи міністра та запропонованої ним схеми співробітництва підписалися б також організації національних меншин – з приходом до МВСіА міністра Т. Семоняка багато що змінилося на краще і то не лише з формальної точки зору.
Довідалися про ложку дьогтю в цій бочці меду тоді, коли депутати та водночас заступники голови комісії Мирон Сич і Євген Чиквін запитали про плани на 2009 р., передусім про ґранти та бюджет, запланований на меншинні проекти. Т. Семоняк зазначив, що до МВСіА вплинули 483 заяви на ґранти, проте відомство планує 2009 р. зменшити бюджет на ці проекти на 700 тисяч злотих (порівнюючи з бюджетом виділеним 2008 р.). Міністр представив цю справу як елемент пошуків урядом резерв. Депутати пропонували, щоб заощаджень усе ж таки не шукати за рахунок культури меншин. Є. Чиквін зокрема нагадав, що на проекти для підтримки поляків за кордоном (“полонії”) передається значно більше коштів. Крім того він наголосив на контроверзності підтримки з бюджету Департаменту білоруського радіо “Рація”, яке, на його думку, має дуже умовне відношення до білоруської меншини, більше натомість до закордонної політики держави.
Після досить спокійного за перебігом засідання комісії насувається кілька висновків.
Перший, що рацію має віце-голова комісії Казимеж Кутз, коли говорить, що проблему не вирішує до кінця відкритість і професійність одного міністра, бо частина польських чиновників характеризується недовірою до меншин та схильністю до постійного контролювання їх. Крім того, як ми переконалися 2006 р., міністри можуть бути не тільки добрі, а й погані – такі хотіли б усі меншини умовно поставити на струнко, недобачаючи в них партнера. На жаль, вони можуть повернутися, а разом з ними й воєводи, які не бажають мати на “своєму” терені уповноважених та діалогу з меншинами, чиновники, яким дає задоволення нагляд за меншинами. Третій висновок пов’язаний із питанням коштів: чи 2009 р. стане”худим роком”, залежатиме від багатьох чинників, у тому числі від активності самих меншин, того, чи зуміють вони порозумітися, незважаючи на свої партикулярні інтереси, і захистити стан фінансів на культурні заходи й видання, щоб він принаймні залишився на рівні 2008 р.
“Наше слово” №43, 26 жовтня 2008 року {moscomment}
