Ярослав Присташ ■ ПОДІЇ ■ №7, 2014-02-16
У Варшаві 30 січня засновано Громадянський комітет солідарності з Україною. Метою ініціативи є мобілізація громадської думки в Польщі й у світі до солідарності з Україною, збірка коштів на Фонд солідарності з Україною, підтримка подібних ініціатив неурядових організацій, сприяння діям задля надання матеріальної допомоги громадянам України та структурам, що борються за демократичні зміни у своїй державі, допомога репресованим особам, активізація міжреґіонального співробітництва між Польщею та Україною, інформування мас-медіа про ситуацію в Україні та про порушення прав людини.
Комітет спирається на досвід і традиції громадянських комітетів 80-х рр. ХХ ст. у Польщі, які понад політичними поглядами співпрацювали задля побудови незалежної Польщі. Структура є аполітичною, працює на громадських принципах і не має юридичного статусу. Співзасновниками неформальної групи є громадяни Польщі – поляки та українці, а також громадяни України, які живуть, працюють, навчаються в Польщі. Серед засновників є ряд осіб, які брали участь у русі «Солідарності» в боротьбі за демократичну, європейську Польщу, а саме: Боґуміла Бердиховська, Чеслав Бєлецький, Ришард Біл, Збіґнев Буяк, Генрик Вуєц, Данута Куронь, Боґдан Ліс, Ян Літинський, Лешек Мочульський, Збіґнев Ромашевський, Зофія Ромашевська, Ґражина Станішевська, Кшиштоф Становський, Владислав Фрасинюк, Мірослав Хоєцький, Іза Хруслінська, Збіґнев Янас. З представників української національної меншини членами є: Андрій Влашинович, Наталія Кертичак, Юрій Рейт, Петро Тима, Мирослав Чех, а міґрантів з України представляють Наталія Влашинович, Ростислав Крамар, Ольга Попович, Мар’ян Присяжнюк, Наталія Рябінська. Членами також є молоді поляки, які виявляли активність ще під час Помаранчевої революції і надалі допомагають Україні: Томаш Горбовський, Войцех Маньковський, Мартина Міхалик, Ґжеґож Пац. Комітет нараховує 56 членів.
Комітет працює в різних напрямках: безпосередньої підтримки в Україні, контактів із самоврядними структурами в Польщі, інформаційної, юридичної сфери, безпосередніх акцій у Польщі. За кожну з них відповідають конкретні особи.
Комітет солідарності підтримують: Товариство вільного слова, Об’єднання українців у Польщі, Фонд освіта для демократії, Гельсінський фонд прав людини. Всю детальну інформацію можна отримати на сайті www.solidarnosczukraina.pl .
На прес-конференції члени комітету висловили свої думки й обґрунтували участь у проекті. Л. Мочульський підкреслив, що українці та білоруси є найближчими для поляків народами. Колишній політик бачить зацікавлення Польщі в повній стабілізації реґіону, а для України це питання життя і смерті. З. Буяк з досвіду «Солідарності» порадив випрацювати на Майдані програму реформ. Він підтримує всеукраїнський рух за модернізацію держави. Опозиціонер сподівається, що «Свобода» та Олег Тягнибок будуть такими політиками, як Л. Мочульський з Конфедерації незалежної Польщі, і тоді він їх підтримуватиме. Найважливіше – поширювати інформацію про кожного побитого, кожного арештованого. Це допоможе вижити цим людям. Ч. Бєлецький зауважив, що комітет – це спосіб запобігти повторенню польських помилок минулого і знову не просити вибачення перед українцями за свою байдужість, брак солідарності, щирості. Польські опозиціонери діляться досвідом. Вони зазнали подібних репресій. Крім незалежності, має бути свобода, зокрема від російського імперіалізму. П. Тима підкреслив, що українці в Польщі проводять аналогії між Майданом і діями «Солідарності». Сам протест у Києві має кілька вимірів: політичний, суспільний, культурний. Шанс України – це ЄС і співпраця з Польщею. Генрик Вуєц, вихований в антиукраїнському дусі, змінив ставлення до України завдяки «Солідарності», коли на конґресі в Ґданську у вересні 1981 р. створено Послання до країн Східної Європи, де поляки виступили за політичні зміни в усьому реґіоні. На виборах 1989 р. від «Солідарності» балотувалися представники національних меншин.
Суб’єктом змін є українці в Україні, а з Польщі можна лише допомагати, підтримувати, достовірно інформувати.
