Адам Вєвюрка ■ ПОГЛЯДИ ■ №17, 2016-04-24
Під час «Відкритих дверей» у лігницькій школі організовано теж конференцію для вчителів української мови з Нижньої Силезії та Любуського воєвідства.
Вчителі української мови в пунктах навчання в Польщі мають різні проблеми. Це залежить від реґіону, але й від самого середовища нашої меншини, де велику роль відігравала й надалі відіграє Греко-католицька церква. У Лігниці в минулому це було видно у праці митрополита Івана Мартиняка, тоді місцевого пароха, а також о. Станіслава Тарапацького, о. Марка Сосницького.
Треба відкрито сказати, що навчання літературної мови завжди базувалося на реґіональному ґрунті українців у Польщі, і не йдеться тільки про лемківство. Щойно тепер вчителі з України вносять сучасну літературну українську мову. Треба підкреслити, що навчання в минулому мало передусім великий патріотичний характер, який часто був важливіший, ніж сама граматика української мови.
Вчительські конференції дуже потрібні, бо вказують реальний стан навчання, його міцні і слабкі сторони, допомагають вчителям через взаємний обмін досвідом, будують взаємовідносини, а найважливіше, що тут народжуються нові ідеї і взаємна співпраця.
Якщо пункти навчання будуть співпрацювати, діти також зможуть познайомитися, а це дуже важливо для нас усіх – громади і Церкви. Це дуже добре видно на основі спортивних змагань у Громадці, які організує Греко-католицька церква, де активно діють священики на чолі з місцевим парохом о. Павлом Березкою та о. д-ром Аркадієм Трохановським. До співпраці підключається місцеве ОУП та Об’єднання лемків. Це, думаю, цінна співпраця, яка родить добро для нас всіх.
Реґіональні конференції не можуть, однак, вирішити всіх наших справ, тому обов’язково треба організовувати всепольські вчительські зустрічі, які матимуть більший вимір.
Навчання літературної мови в жоден спосіб не суперечить зберіганню материнської говірки, яка повинна в людині жити до смерті. Отож хай кожен батько і мати про це не забувають, бо тільки материнська мова для нас у Польщі автентична. Пункти навчання – це підстава, щоб материнська мова і домашнє виховання були зрозумілі для молодої людини на сучасному ґрунті. Тільки пошана до мови предків при допомозі літературної мови зможе врятувати автохтонний світ українців у Польщі. Конференція в Лігниці вказала на це і заохотила вчителів до того, щоб на уроках вони відкривали світ перед молодими людьми і вчили їх поважати своє національне коріння. ■
