КОЗАЦЬКА могила – прикладом місць пам”яті

(пл)ПОДІЇ2011-06-18

{mosimage}

Українська та польська громади вже вісімнадцятий раз спільно віддали честь українським воїнам, похороненим на Козацькій могилі в Александрові-Куявському. Чи станеться колись подібне й у Каліші?

Перші врочистості на відновленому Українському військовому цвинтарі в Александрові-Куявському організовано 12 червня 1993 р. Відтоді кожної першої суботи червня на ньому спільно моляться люди різних національностей, віровизнань, різними мовами. Цьогорічні святкування, які проходили 4 червня, розпочалися Службою Божою в місцевій православній каплиці, а потім на військовому кладовищі відбулася спільна екуменічна молитва, яку вели православні, римо-католицькі та греко-католицький священики.

На святкування прибули й представники дипломатичного корпусу на чолі з послом України в Польщі Маркіяном Мальським, були також представники Генерального консульства України в Ґданську, представники влади воєвідського й місцевого рівнів, делеґації шкіл з українською мовою навчання м. Білого Бору та Бартошиць, члени української та польської громади.
– Школа старається, щоб кожен з нас, учнів, хоч раз під час свого навчання приїхав у це місце, і саме тут пригадав собі, звідки він і ким є, – наголошує випускник білобірського ліцею Ярко Камінський.
У ході святкувань Дмитро Сагайдак, найвищий отаман України і діаспори, гетьман міжнародної громадської організації “Запорозьке козацтво”, вручив місцевим представникам влади, поліції, пожежникам і священикам відзначення. Велику кількість людей, які тут приїжджають, спосіб та масштаб святкувань завдячуємо ставленню влади до справи.
– До проблеми відновлення цвинтаря, що розпочалося 1991 р., приєдналося багато жителів нашого міста. Треба згадати, що це зроблено за рік перед офіційним підписанням польсько-української декларації про охорону місць національної пам’яті. Тепер при могилі зустрічаються люди, які мають спільну ідею – зберігати пам’ять братерства зброї і спільної боротьби за незалежність Польщі та України. Ми віддаємо честь українським воїнам, і пишаємося, що саме на александрівській землі зродилася ідея польсько-українського примирення, – каже Анджей Цесля, мер Александрова-Куявського.
Ще двадцять років тому територія цвинтаря виглядала інакше:
– Жодної могили не було видно, бо час їх зрівняв із землею. Один хрест залишився, по суті тільки тому, що сини петлюрівця Олійника жили неподалік. А сам курган був без хреста, роз’їжджений, необгороджений, худоба тут лазила, – пригадує нещодавню дійсність проф. Омелян Вішка, один з ініціаторів відновлення кладовища.
Загалом, треба зазначити, що місцева влада прихильна національним меншинам. Зокрема, два роки тому в Александрові відкрито пам’ятник на місці довоєнного жидівського кладовища. Натомість 2008 р. встановлено обеліск німцям, яких 1945 р. вбили у місцевому млині їхні польські сусіди. “Те, що сталося в млині, роками було в містечку загально відомою таємницею. Усі про це знали, однак воліли не говорити”, – висвітлював колишню ситуацію мер міста. Справу відновлення Козацької могили в Александрові-Куявському населення прийняло як свою ідею, як обов’язок поправити занедбання – і тут сьогодні немає актів вандалізму, які трапляються в інших українських місцях пам’яті в Польщі.
– Я пропонував мерові Александрова, щоб запросити сюди президента Каліша, бо там є цвинтар у Щипйорні. Він ніби огороджений, ніби впорядкований, але я соромився б його людям показати, – говорить О. Вішка.
Поки що питання цвинтаря у Щипйорні надалі чекає на зрозуміння з боку влади Каліша.

Дивіться відеозапис: Наше відео

“Наше слово” №25, 19 червня 2011 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Події

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*