Степан Мігус ■ ПОДІЇ ■ №24, 2013-06-16

Уже двадцять років, кожної першої суботи червня, зустрічаються в Александрові-Куявському українці, представники польського парламенту, священики різних Церков, представники місцевого і воєвідського самоврядування, щоб віддати честь і шану похороненим на Козацькій могилі січовим стрільцям УНР. Поряд з насипаним на цвинтарі курганом, увінчаним козацьким хрестом з 1920 р., нині стоять ще й безіменні хрести – їх 21, оберігаючи похованих на тому місці.

Польські воїни 1920 р. пліч-о-пліч з січовими стрільцями УНР боролися проти більшовицької навали, яка хотіла захопити Європу силами конармії Будьонного, несучи їй «світле майбутнє». Не донесла, зокрема, завдяки подвигові й жертвам тисяч українців. Після укладення ризького примирення маршала Юзефа Пілсудського з більшовиками 50-тисячна армія УНР була інтернована на території Польщі. Січові стрільці потрапили до десятка таборів інтернування. В одному з них, в Александрові-Куявському (тепер у Куявсько­Поморському воєвідстві), майже рік перебувало понад 3,5 тисячі стрільців 4-ї і 6-ї Дивізій Армії УНР. Тих, котрі в ньому померли, похоронено на виділеному графом Едвардом Мицельським-Трояновським клаптику землі, на якому самі ж інтерновані насипали курган і поставили козацький хрест.

На цьогорічних урочистостях 1 червня екуменічну Службу Божу при православній каплиці в Александрові-Куявському відправив священик, капелан Православного ординаріату Війська польського, полк. Микола Гайдученя з Торуні, з участю в богослужінні священиків Римо-католицької, Греко-католицької та Євангельсько-ауґсбурзької церков. Відтак на Козацьких могилах відправлялася екуменічна панахида і покладено вінці до кургану. В урочистостях участь взяли депутати Сейму Польщі Доміцела Копачевська, Ян Ардановський та Мирон Сич, генеральний консул України в Ґданську проф. Мирон Янків, Українське вільне козацтво (неурядова структура) з верховним отаманом України і діаспори Дмитром Сагайдаком, першопочинатель відновлення Козацьких могил проф. Омелян Вішка, численні делеґації Куявсько-Поморського воєвідства, представники українських шкіл з Ґурова-Ілавецького, Білого Бору, студенти-громадяни України з Бидґощі, духовенство, українські родини… Цієї першої червневої суботи до Козацьких могил приїхало майже три сотні осіб.
Головний організатор заходу, бурґомістр Александрова-Куявського Анджей Цесля, вітаючи присутніх, нагадав, що Козацьку могилу відновлено 1993 р., за рік перед підписанням міжнародного польсько-українського договору про опіку над місцями військових поховань. Він подякував ініціаторові цієї ідеї професору Омелянові Вішці та ряду інших осіб, які до нього підключилися. Хоч, як підкреслювали присутні, на червневому поминальному заході не вдалося уникнути непотрібної в таких місцях і під час таких урочистостей політики, то варто зауважити, що представники Сейму РП, української дипломатії (серед яких не було, на жаль, посла України, а навіть військового аташе), самоврядування, українського козацтва, зійшлися на тому, що саме нагадування про спільні геройські дії польських та українських воїнів, які рятували Європу і світ від різних «орд», спільне вшановування місць поховань героїв обох сусідніх держав найкраще служить польсько-українському примиренню і справжній партнерській дружбі. Саме таку «політику» слід плекати надалі. ■

Поділитися: