Каєтан Врублевський (фонд «Проксенос»), Ґжеґож Лисицький («Газета виборча») ■ МІҐРАНТИ ■ 2010-09-19
Польські парадокси українців: “Жінко, тобі дозволять жити леґально в Польщі, якщо ти захворієш і про тебе напишуть газети. Однак якщо захочеш відкрити фірму і платити податки, то чиновники викинуть тебе з дітьми в Україну. А твій чоловік може залишитися, бо… перебуває тут нелеґально”.
Ігор та Оля проживають у Польщі вже 10 років. Мають троє дітей, наймолодша Алінка (9 років) народилася вже тут. Юлька і Павло (14 і 18 років) закінчили польські школи, слабо володіють українською мовою. Юлька закінчує гімназію, Павло ходить до автомобільного технікуму. Жодне з дітей не знає, чи наступний навчальний рік вони розпочнуть у Польщі, чи будуть змушені повертатися з усією сім’єю в Україну.
Їхня мама Оля здобула тут вищу освіту, має звання бакалавра готельної справи і туризму. Коли вчилася, ані вона, ані діти не мали проблем з продовженням щороку права на тимчасове перебування в Польщі. Проблеми почалися тоді, коли восени минулого року Оля відкрила власну фірму. Оскільки іноземець з поза ЄС не може так просто зареєструвати в Польщі підприємницьку діяльність, то мусила відкрити товариство з обмеженою відповідальністю – треба було викласти 50 тис. зл. “Я вклала всі наші заощадження”, – каже Оля. Фірма мала будувати і ремонтувати будинки. Оля найняла юриста, який вирішував усі формальності, пов’язані з реєстрацією фірми. Могла це зробити, бо працівники мазовецького бюро працевлаштування видали їй промесу дозволу на працю. Сподівалася, що протягом місяця чи двох такий дозвіл отримає без проблем. Тим часом до її фірми звернулися охочі до праці й клієнти на перші контакти. Оля вже рахувала в думках прибутки, коли виявилося, що не буде так легко.
Дозвіл на дозвіл
– Звернулась я у відділ у справах іноземців про чергове продовження перебування. У заяві написала теж, що відкрила фірму.
Бюро, замість того, щоб продовжити мені перебування, почало вимагати від мене пред’явити всі документи, що підтверджують існування фірми, і докази, що сплачую податки, – каже Оля. – Всі папери я відразу принесла.
У цей момент Оля стала жертвою непродуманих польських законів. Виявляється, що фірма не може розпочати свою діяльність, а Оля стати її шефом. Причина – запис, який говорить, що вона не отримає дозволу на перебування, якщо не пред’явить дозволу на працю. А щоб отримати дозвіл на працю, Оля повинна мати дозвіл на перебування. Коло замкнулося. Перцю всій цій справі додає те, що обидва бюро підлягають одному воєводі.
– Адже чиновники могли обмінятися інформацією і видати рішення. Це ж не Україна, де за все треба давати хабарі! А так виходить, що потрібний дозвіл на те, щоб видати дозвіл. Це виглядає гірше, ніж у повістях Кафки, – каже знервовано кандидатка на бізнес-вумен. Не може повірити, що чиновники в країні, яка належить до ЄС, не керуються тверезим розумом.
Якщо мала надію, що тверезий розум переможе, то дуже швидко її втратила. Потім вже було тільки гірше. Протягом півроку Оля листувалася з чиновниками. У квітні отримала листа з бюро у справах іноземців: відмовляємо видати згоду на продовження перебування. Причина? Фірма не приносить користі польській економіці.
– Ті самі чиновники, через яких я не могла розпочати діяльність, тепер нарікають, що не помножую польського національного майна, – розводить руками Оля.
Десятого червня в усієї сім’ї закінчуються візи. З тривогою думають про повернення до рідного Червонограда. Там не мають до чого повертатися – ані квартири, ані роботи.
Сьомого червня Алінка йде до першого причастя. Виглядає на те, що її депортують ще у святковій сукенці, – крізь сльози сміється Оля. Постійно надіється, що її апеляція, складена в бюро у/с іноземців, принесе результати. – Можу ще подати скаргу в суд. Напевно так зроблю, – заявляє.
Щасливий? На твоє нещастя
Її незламна віра викликає дещо втомлений усміх зневіри на обличчях працівників фонду “Проксенос”, які знають історію цієї сім’ї вже понад рік, а на щодень допомагають українцям, які, зокрема, мають проблеми з леґальним перебуванням у Польщі.
– Від щирого серця і з усіх сил ми шукали спосіб, щоб їм допомогти. Пробували знайти якийсь вихід з ситуації, але польські закони не дають нам жодної можливості. Якщо часом знаходимо в різних управліннях розуміння ситуації українців, яких життя або здоров’я знаходиться в Польщі під загрозою, то вже українцям, які хочуть у Польщі нормально жити, працювати й чесно платити податки, ніхто не хоче допомогти, – розповідає Беата Хойнацька, голова фонду “Проксенос”. – Потрібні системні рішення. Слід змінити закони на більш гуманні. Однак часом вистачить звичайна людська доброзичливість, – підкреслює Хойнацька. – Не зраджу, мабуть, велику таємницю, коли скажу, що часто нам допомагають польські чиновники, які з доброти серця знаходять потрібні способи вирішення юридичних проблем іноземців. Шкода тільки, що тих доброзичливих є так небагато, порівнюючи з масштабом проблеми!
Напевно бракувало доброзичливості чиновникам, які розглядали справу Олі та її дітей. Польська держава замість їм допомагати, ставить щораз більші перешкоди. Тому що випадок цієї сім’ї не поодинокий, становить радше норму, аніж виняток, здається, що треба тут задати питання про щирість декларацій дружби, які складає Україні кожен польський уряд.
Президенти потискають собі руки, а польські управління депортують українців без детального розгляду їхньої ситуації. Ніхто не бере до уваги страшної економічної кризи, яка панує в Україні. Здається, що польська влада не розуміє, що можна допомогти українцям, полегшуючи процедуру леґального працевлаштування в Польщі, – коментує Беата Хойнацька з “Проксеноса”.
Чоловік, який не існує
Настав час, щоб виявити найбільшу таємницю Олі, Алінки, Юлі й Павла. Через цю таємницю сім’я, яка живе в ідилічному куточку під Варшавою, ще й крім того, що мусить змагатися з польською бюрократією, живе з дня на день у постійному страху. Тим секретом, який старанно приховують, є те, що чоловік Олі й тато дітей знаходиться в Польщі 10 років нелеґально.
– Найгірше те, що якби мене депортували, то сім’я з голоду б померла, адже в Україні я не знайшов би праці, за яку мені стільки заплатили би, щоб я міг їх тут утримати, – говорить Ігор, Олин чоловік. – А найсмішніше те, що якби їх депортували, то я міг би тут залишитися. Ніхто про мене не знає, я нелеґальний. Можна сказати, що не існую.
Ігореві зовсім не до сміху, бо це він 10 років тому вирішив, що вони з вагітною Олею і двійком діточок будуть жити в Польщі.
– Не боїшся, що тебе депортують? – питаємося. – Адже це не жарти.
– Я про це знаю краще за вас. Пам’ятаю, як спішив колись на поїзд і біг з Алінкою на руках. Затримала мене поліція. Я не ношу при собі паспорта, відразу став підозрілим. Казали дати всі гроші, але потім віддали 40 злотих, щоб мав на квиток додому. Загалом, то порядні хлопці. А я весь час молився, щоб мене не депортували! – розказує Ігор. Адже я не хотів тут бути нелеґально! Працедавець, у якого я працюю вже 10 років, обіцяв мене леґалізувати! Проте не зробив нічого. Потім я надіявся на аболіцію для нелеґальних імміґрантів. Були дві. Але жодна з них для мене. Умови були такі, що може біля сорока українців нею скористалося. Не знаю, навіщо в Польщі писали закони про аболіцію, якщо від нелеґальних імміґрантів вимагали, наприклад, пред’явити документ на право на помешкання, щоб леґалізуватися? Нелеґальний імміґрант з леґальним правом на квартиру? Оце-то комедія!
За інформацією, яку подають неурядові організації, що займаються міґрантами, польський уряд саме розпочав працю над імміґраційною стратегією. У результаті Польща повинна чітко сформулювати свою точку зору на те, кого і навіщо пускати у свої межі, та на яких умовах. Завершення праць слід сподіватися не раніше, як за рік. Зміни в законодавстві, які б полегшили життя імміґрантам – не раніше, як за два роки. До того часу не існуватиме жодних законних можливостей для вирішення проблем Ігоря, Олі та сотень їм подібних. Ніхто не знає, скільки точно їх є. Ґенеральне консульство України у Варшаві оцінює кількість самих українців у Польщі на 300 тисяч. Коли польське міністерство перевірить цю цифру? Не відомо, бо у відповідному департаменті три працівниці перебувають у відпустках по догляду за дитиною. Тому нема кому порахувати нелеґальних імміґрантів у Польщі.
Перебування і статус іноземців на території Польщі реґулюються зокрема Законом про в’їзд на територію РП, перебування та виїзд із цієї території громадян країн членів ЄС та членів їхніх сімей від 14 липня 2006 р. (Dz. U., 11 серпня 2006 р. з подальшими змінами) та Законом про іноземців від 13 червня 2003 р. (Dz.U.06.234.1694 з подальшими змінами).
Ці положення передбачають можливість отримати дозвіл на тимчасове перебування на території РП іноземцю, який продовжуватиме навчання на території РП, а також якщо в Польщі перебуває його народжена в Польщі малолітня дитина, яка залишається без опіки.
У зв’язку з вищесказаним, оскільки наймолодша дитина пані Олі народилася на території РП і тут навчається, відповідна установа, приймаючи рішення у її справі, повинна взяти до уваги ці обставини.
Зі статті виникає, що пані Оля завершила навчання на рівні бакалавра. Маґістерські студії дали б їй шанс на наступні два роки леґального перебування в Польщі. Протягом цього часу могла б оформити справи, пов’язані зі своєю фірмою.
Звичайно, пропоноване розв’язання – не панацея на проблеми цієї сім’ї. Громадяни України та інших східних країн зустрічаються в Польщі з низкою проблем, пов’язаних з леґалізацією перебування, працевлаштуванням тощо.
На території РП, крім державних установ, діють також неурядові організації, студентські юрисконсультства та установи, що допомагають іноземцям, які перебувають на території РП.
Тепер Краківське Товариство кризової інтервенції (вул. Краківська, 19) здійснює проект “Від нашого імені”, скерований до жінок імміґранток, лідерок своїх груп, які повинні включитися в діяльність для охорони прав співгромадян, які перебувають на території РП. У рамках цього проекту можна скористатися юридичними порадами.
Усіх зацікавлених просимо звертатися за електронною адресою: wnaszymimieniu@wp.pl тел. (012) 431 15 59
Анна Конопацька
БЕЗКОШТОВНУ ДОПОМОГУ ІНОЗЕМЦЯМ НАДАЮТЬ ТАКОЖ:
– Фонд “Проксенос”, вул. Косцеліська, 7 (редакція “Нашого слова”), 03-614 Варшава
– Інститут громадянських справ, вул. Шпитальна, 5, кв. 22, 00-031 Варшава
тел. (022) 5564274, mail: psychoedukacja@isp.org.pl
– Інформаційний центр для іноземців, алея 3 Травня, 12, кв. 512, тел. (022) 629 56 91
“Наше слово” №25, 21 червня 2009 року {moscomment}
